шпетити

ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм., ПЕКТИ́ розм., ЧЕСА́ТИ розм., ПЕРЧИ́ТИ розм., ПЕРЦЮВА́ТИ розм., РОЗДРАКО́НЮВАТИ розм., КРИ́ТИ фам. рідко, КОБЕНИ́ТИ фам. рідко, КОСТИ́ТИ фам. рідко, ЧЕСТИ́ТИ заст., ЛОТО́ЧИТИ діал., ПСЯКУВА́ТИ діал., ПСЯ́ЧИТИ діал., БЕ́ШТАТИ діал., БА́НИТИ діал., БАНІТУВА́ТИ діал.; ГРИ́МАТИ (голосно); КОРЕНИ́ТИ, КРОПИ́ТИ жарт. (дошкульно). — Док.: ви́лаяти, пола́яти, нала́яти, обла́яти рідко ви́сварити, посвари́ти, насвари́ти розм. ви́лаятися, нала́ятися, насвари́тися розм. зга́нити, ви́ганити, рознести́, відчита́ти, пошпе́тити, ви́шпетити, набра́ти, роздрако́нити, ви́бештувати діал. ви́банітувати, нагри́мати. Старий.. почав бурчати і лаяти сина за неповороткість (З. Тулуб); Безконечне гасання по відділках, де вона когось сваритиме, когось миритиме — таке її життя (О. Гончар); Як не сварилася, не лаялась, не билася Оришка, а не зробила з дочки працьовитої кріпачки (Панас Мирний); Заболотний гостро картав себе за короткозорість (С. Журахович); Він ганив і зло висміював своїх товаришів-художників (В. Козаченко); Товариш Мрачний цілими днями громив "апаратчиків" і запевняв Івана Івановича, що "це їм так не пройде" (М. Хвильовий); Докія.. рознесла дощенту бригадира і агронома, Зарубу і все правління за те, що й досі не скомплектували укрупнених ланок та не одміряли їм землі (В. Кучер); Вони кричать: за нами право, вони кленуть: ти (Цезар) бунтівник (переклад М. Зерова); Бабуся стояла на порозі, підперезана хусткою, і, розмахуючи віником, відчитувала дітей (Є. Кравченко); Жінка його чистила на всі заставки, а він мовчав (П. Колесник); Степка.. чула крикливі Настині слова, чула, що та когось шпетить, висварює (Ю. Бедзик); — Спершу то таки чоловік трохи шанував, а потім то ще гірше бити почав та ще й докоряє, гризе по цілих днях (Леся Українка); — Чи ти забув, як тебе на буряках при всьому мирі набирали та кляли (І. Кучер); Баронеса.. привселюдно пекла мене за якийсь нікчемний спирт (Леся Українка); Стара Пястова чесала Марильку за її забудькуватість (Ірина Вільде); — Он як він її перчить. Молодець! (А. Шиян); Вербовий виступив. Щось похвалив, щось полаяв .. а найдужче "роздраконив" інтимну лірику за вплив акмеїстів (І. Муратов); — Правильно Крили в районі, що в мене бувають непоєні коні! .. (С. Олійник); Венера лайки не стерпіла, Юнону стала кобенить (І. Котляревський); — Уже як тільки не костила, чого тільки не накликала на його голову! (А. Головко); — То се ти його так честиш? За віщо так? (Панас Мирний); Відколи найстарша його донька Анничка вкалічіла, відтоді Параска дуже лоточить його (М. Черемшина); Всяка шельма псякує (Словник Б. Грінченка); О. Антоній.. став Гриця, як то кажуть, псячити. — Ти сякий-такий, маєш мені присягнути від горівки, розумієш? (Лесь Мартович); Не вважає архирей, Що сам не без того, А бештає за гріхи Вдівця молодого (С. Руданський); Вибештував, буде з його (М. Номис); Без угаву банив чоловік свою жінку (Я. Баш); Механізатори.. сваряться з виконробом, банітують механіка (О. Гончар); — І де ти, Ганко, волочишся стілький час? — гримала пані Кирницька (І. Франко); Хоч як було старий Макуха його лає і коренить, то він усе мовчить та знай-таки робить своє діло (Г. Квітка-Основ'яненко); — Це ти тут свекор над усіма, — почала вона кропити Макара (С. Васильченко). — Пор. докоря́ти.

ЛА́ЯТИ (обзивати кого-небудь образливими словами), ЛА́ЯТИСЯ, ОБЗИВА́ТИ, СВАРИ́ТИ, СВАРИ́ТИСЯ, ПРОКЛИНА́ТИ, ПАПЛЮ́ЖИТИ, КЛЯ́СТИ́ розм., НАБИРА́ТИ розм., УЗИВА́ТИ (ВЗИВА́ТИ) розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ХРЕСТИ́ТИ розм., ВИ́СПОВІДАТИ, ШЕРСТИ́ТИ розм., ОЗИВА́ТИ рідше, ПОЧИ́ТУВАТИ розм. рідко, ПОЧИТА́ТИ розм. рідко, КРИ́ТИ фам. рідко, КОБЕНИ́ТИ фам. рідко, ФУ́КАТИ діал., ФУ́КАТИСЯ діал., ПСЯ́ЧИТИ діал., ПСЯКУВА́ТИ діал., ЦАБА́НИ́ТИ діал.; ЛИХОСЛО́ВИТИ (перев. соромітними словами); БАТЬКУВА́ТИ розм., БАТЬКУВА́ТИСЯ розм. (образливо згадуючи батька); МАТЮКА́ТИ розм., МАТЮКА́ТИСЯ розм., МАТІРКУВА́ТИ розм. (вживаючи матюки); ЧОРТИХА́ТИСЯ розм., ЧЕРКА́ТИ розм., ЧЕРКА́ТИСЯ розм. рідше (згадуючи чорта). — Док.: ви́лаяти, нала́яти, обла́яти рідко ви́лаятися, нала́ятися, обізва́ти, проклясти́, набра́ти, узва́ти, пошпе́тити, ви́батькувати, ви́батькуватися, озва́ти. Данилко знаходив батька й вів додому, дорогою він лаяв його всіма словами, які чув од мами (Ю. Яновський); Навіть Брага Левко Іванович, який рідко лається, зараз не дуже добирає слова (О. Гончар); Олекса .. обзиває брата усякими словами (М. Стельмах); Дуже то немилий випадок, як тебе при людях сварять і плюгавлять (Лесь Мартович); Коня не бий, слуги не проклинай, жінки не дражни, коли хочеш, щоб статкували (прислів'я); Жінка до мене: — Ти сякий, ти такий, ти затеряв ґрунт, ти лайдаку, ти пияку, ну паплюжить (Лесь Мартович); Крик, гармидер і шум. Польові цабанять, В батька-матір кленуть, стадо хочуть загнать (І. Франко); Хіба не вони зневажають ваше добре ім'я, узиваючи Вас хамами та рабами неключими? (П. Куліш); Він, голову піднявши вгору, Кричав, опарений мов пес. Олімпських шпетив на всю губу (І. Котляревський); Заніздра.. хрестив Гудзя не зовсім приємними епітетами (С. Добровольський); (Явтух:) Та й чого ти мене раком озиваєш? (О. Корнійчук); Шарківна почитує (молодицю) і в батька, і в матір, і в рід увесь, аж луна ходить над базаром (С. Васильченко); (Марія Михайлівна:) У нас в полку був один такий партизан, то бувало цілий день лається. ..В окопі чи в засідці сидить і то не втерпить — висуне голову і криє білих (І. Кочерга); По-соромітському не кобенить (Добрість), не виє, Під лавкою в шинку, мов цуцик, не засне (П. Гулак-Артемовський); (Агафія:) Батько гнівався, фукав, ну, але нарешті не боронив, — каже: най буде професором (І. Франко); — Судія такий добродушний, говорив зо мною по-людськи, не кричав, не фукався, не бив мене так, як шандар (І. Франко); Вона так псячить чоловіка (Словник Б. Грінченка); І чого їм від нього треба? Не курить, не п'є, не лихословить (Л. Дмитерко); Він.. дав волю серцю, став батькувати, лаятись.. (Панас Мирний); — Вночі в вагоні ти, Грицьку, інакше говорив. Чи забув, як батькувався сам від обурення? (А. Головко); А пан скажений. ..Ну вже ж і матюкав, сукин син! (Остап Вишня); Хтось матюкався нам услід, ховаючися за тинами... (В. Сосюра); Лаялись (у тюр-мі) страшенно: ... тут кляли й матіркували у все, в що хочете (М. Коцюбинський); Він нервувався й чортихався так, що аж кінь під ним танцював (Д. Бузько); (Стась:) Чорт би забрав усіх Кармелюків на світі! (Пані:) Я ж тебе прошу, як доброго: ..не черкай хоч сьогодні! (С. Васильченко); — Ось ти б не черкався, Федоре, в хаті, — благальним тоном промовила мати (О. Гончар).