1. Словник синонімів української мови

штукувати

ПРИШИВА́ТИ (шиючи, прикріплювати щось до чого-небудь), ПРИТО́ЧУВАТИ, ДОТО́ЧУВАТИ, НАДСТАВЛЯ́ТИ, ПРИСТАВЛЯ́ТИ розм.; ПРИСТРО́ЧУВАТИ (на швацькій машинці); ШТУКУВА́ТИ (звич. збільшуючи, подовжуючи); ПРИШТУКО́ВУВАТИ перев. спец. (так, щоб шов був непомітний); ПІДТО́ЧУВАТИ (наскрізною строчкою); ПІДШИВА́ТИ (знизу, з вивороту); ПІДМЕ́ТУВАТИ (метаючи). — Док.: пришити, приточи́ти, доточи́ти, надста́вити, приста́вити, пристрочи́ти, наштукува́ти, приштукува́ти, підточити, підши́ти, підмета́ти. Позавчора Дарка ходила на горище пришити петлю до чохла (Ірина Вільде); — Проворний, бігати вмієш?.. — запитав у Миколи хазяїн обмундирувальної майстерні. — Будеш приточувати вушка до чобіт... (з газети); — Каблуки там та халяву пристрочити, підошву прилагодити — це в мене, як яєчко, виходило (Ю. Збанацький).

ШТО́ПАТИ (зашивати дірку в тканині, переплітаючи нитки), ЗАШТО́ПУВАТИ, ЦЕРУВА́ТИ розм.; ШТУКУВА́ТИ спец. (так, щоб не було видно заштопаного місця). — Док.: зашто́пати, заштукува́ти. Цілий тиждень Терезка прала, прасувала білизну, штопала, перешивала одяг (М. Томчаній); Іван витирає спітніле чоло — Пробита пілотка: дві кулі пройшло... Заштопав... (І. Нехода); На панчохах виявилися дві старі дірки, і треба їх церувати (О. Копиленко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штукувати — Штукува́ти: — зловживати [30] — складати із шматків [42] Словник з творів Івана Франка
  2. штукувати — ШТУКУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., що. 1. крав. Зшивати із шматків або штопати так, щоб шов, заштопане місце не були помітні. 2. заст. Складати із шматків. Вставляє [столяр] шиби і зараз шкло зіб'є та штукує, латає (Уляна Кравченко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  3. штукувати — штукува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. штукувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 крав. Зшивати зі шматків або штопати так, щоб шов, заштопане місце не були помітні. 2》 заст. Складати зі шматків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. штукувати — ШТУКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. крав. Зшивати з шматків або штопати так, щоб шов, заштопане місце не були помітні. 2. заст. Складати із шматків. Вставляє [столяр] шиби і зараз шкло зіб’є та штукує, латає (У. Кравч., Вибр., 1959, 393); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  6. штукувати — Штукува́ти, -ку́ю, -єш гл. 1) Составлять предметъ изъ отдѣльныхъ частей. 2) Въ овчину, мѣхъ вставлять вмѣсто голыхъ мѣстъ, куски, покрытые шерстью. МУЕ. І. 73. 3) = шуткувати. Це ми кажемо сміючись та штукуючи. Харьк. у. Словник української мови Грінченка