1. Словник української мови в 11 томах

штукувати

ШТУКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.

1. крав. Зшивати з шматків або штопати так, щоб шов, заштопане місце не були помітні.

2. заст. Складати із шматків.

Вставляє [столяр] шиби і зараз шкло зіб’є та штукує, латає (У. Кравч., Вибр., 1959, 393);

*Образно. — Як ми вже, єгомость, не штукували, як зірко не складали той крейцар, ану: чи можна було на паця стягнутися? (Март., Тв., 1954, 172).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штукувати — Штукува́ти: — зловживати [30] — складати із шматків [42] Словник з творів Івана Франка
  2. штукувати — ШТУКУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., що. 1. крав. Зшивати із шматків або штопати так, щоб шов, заштопане місце не були помітні. 2. заст. Складати із шматків. Вставляє [столяр] шиби і зараз шкло зіб'є та штукує, латає (Уляна Кравченко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  3. штукувати — штукува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. штукувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 крав. Зшивати зі шматків або штопати так, щоб шов, заштопане місце не були помітні. 2》 заст. Складати зі шматків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. штукувати — ПРИШИВА́ТИ (шиючи, прикріплювати щось до чого-небудь), ПРИТО́ЧУВАТИ, ДОТО́ЧУВАТИ, НАДСТАВЛЯ́ТИ, ПРИСТАВЛЯ́ТИ розм.; ПРИСТРО́ЧУВАТИ (на швацькій машинці); ШТУКУВА́ТИ (звич. збільшуючи, подовжуючи); ПРИШТУКО́ВУВАТИ перев. спец. Словник синонімів української мови
  6. штукувати — Штукува́ти, -ку́ю, -єш гл. 1) Составлять предметъ изъ отдѣльныхъ частей. 2) Въ овчину, мѣхъ вставлять вмѣсто голыхъ мѣстъ, куски, покрытые шерстью. МУЕ. І. 73. 3) = шуткувати. Це ми кажемо сміючись та штукуючи. Харьк. у. Словник української мови Грінченка