1. Словник української мови в 11 томах

штунда

ШТУ́НДА, и.

1. ж. Баптистська секта, що виникла в Росії в середині XIX ст.

Про штунду і козацтво я радий написати (Драг., II, 1970, 479);

Денис був байдужий до церкви і небогомільний, а такі люде не пристають на штунду (Н.-Лев., VI, 1966, 413);

// збірн., розм. Послідовники, учасники такої секти.

За похорон заплатять по постанові — 60 коп..— Нехай три дні лежить, то не піду!..— То ми, батюшко, самі поховаємо. Як з нами не погодитеся, то до штунди пристанемо (Крим., Вибр., 1965, 480).

2. ч. і ж. Те саме, що штунди́ст, штунди́стка.

— А батько ж досі «штунда»? — прорвався хтось із принишклого залу, безжально ранячи й без того травмоване серце сина (Ле, В снопі.., 1960, 156);

У нашому селі жив Варивон Метелиця. Тихенько вуличкою метеляє, а йому слідом у спину тикають пальцем.— Штунда. пішла…— Нехристь!.. (Ковінька, Кутя.., 1960, 87).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штунда — Сектанство Словник чужослів Павло Штепа
  2. штунда — ШТУ́НДА, и. 1. ж., заст. Баптистська секта, що виникла в Росії в середині XIX ст. Про штунду і козацтво я радий написати (М. Драгоманов); Денис був байдужий до церкви і небогомільний, а такі люде [люди] не пристають на штунду (І. Словник української мови у 20 томах
  3. штунда — шту́нда 1 іменник жіночого роду сектанти збірн., розм. шту́нда 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота штундист; штундистка розм. Орфографічний словник української мови
  4. штунда — -и. 1》 ж. Баптистська секта, що виникла в Росії в середині 19 ст. 2》 ч. і ж. Те саме, що штундист, штундистка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. штунда — Шту́нда, -ди, -ді Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. штунда — Штунда, -ди ж. 1) Штундизмъ, религіозное ученіе штундистовъ. 2) = штундарь. Штунда хоч без попа та з папкою (т. е.: зажиточный). Ком. Пр. № 1275. 3) соб. Штундисты. Словник української мови Грінченка