щасливити
ОЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ (робити щасливим кого-небудь), ЩАСЛИ́ВИТИ, УЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ (ВЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ). — Док.: ощасли́вити, ущасли́вити (вщасли́вити), ощасти́ти заст. Батьки повірили, що на долю цієї дитини випало ощасливлювати інших (Ірина Вільде); Мав нахил він один — охоту дарувать, Щасливити людей (М. Рильський); Лише загальне добро може ущасливити одиницю (Н. Кобринська).
ЩАСЛИ́ВИТИ кого (робити когось щасливим), ЩАСТИ́ТИ кому, заст. Мав нахил він один — охоту дарувать. Щасливити людей (М. Рильський); Як згадали, так зробили, Щастила їм доля, І розбили вражу силу, Як пух серед поля (І. Франко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- щасливити — ЩАСЛИ́ВИТИ, влю; виш; мн. щасли́влять; недок., кого, що. Робити кого-, що-небудь щасливим. Мав нахил він один – охоту дарувать, Щасливити людей (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
- щасливити — щасли́вити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- щасливити — -влю, -виш; мн. щасливлять; недок., перех. Робити кого-, що-небудь щасливим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- щасливити — ЩАСЛИ́ВИТИ, влю; виш; мн. щасли́влять; недок., перех. Робити кого-, що-небудь щасливим. Мав нахил він один — охоту дарувать, Щасливити людей (Рильський, Поеми, 1957, 230); Ми, повні сил і героїзму, Будуєм Мир — і ти, і я!... Словник української мови в 11 томах
- щасливити — Щасливити, -влю, -виш гл. Осчастливливать. Благословля Господь покірних, великих і малих щасливить. К. Псал. 265. Щасливить поглядом і поглядом карав. К. МБ. XII. 269. Словник української мови Грінченка