1. Словник синонімів української мови

щебетливий

БАЛАКУ́ЧИЙ (який любить поговорити взагалі або багато говорить у цей момент), БАЛАКЛИ́ВИЙ, ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙ розм., ПАЩЕКУВА́ТИЙ розм. ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. рідше; ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ розм. (який багато, жваво, голосно говорить); ЩЕБЕТЛИ́ВИЙ, ЦОКОТЛИ́ВИЙ розм. (перев. про жінок та дітей — гомінливий). Балакучий дід починає розповідати, як і за що забрали Маркса (С. Васильченко); Він мало говорив, та багато пив і все зупиняв свою, не в міру балакливу, жінку, Домаху (Грицько Григоренко); Грицько був говіркий, веселий, любив пореготатися; Семен був мовчазний та похмурий (Б. Грінченко); Ольга була сьогодні збуджена і говірлива, як рідко коли (Я. Галан); Дорогою язикатий виконавець (сільради) розказав їм, що "голову ранено, і хтозна, чи до ранку доживе" (Григорій Тютюнник); Єзуїт розгублено глянув довкола, шукаючи просторікуватого хама (П. Колесник); Під ворітьми, на лавках, сиділи рядами, як горобці на плоті, веселі й гомінкі румуни (М. Коцюбинський); Колись гомінливі рибалки і веселі курортники звеселяли цю землю (В. Кучер); Ненавиджу я тих лепетливих дам, що дзиґорять як ті сороки (І. Нечуй-Левицький); На галявину.. вибігає табунець дітей. Усі вони ясноокі, веселі, щебетливі (Ю. Збанацький); Цікава дівчинка.. Жвава, цокотлива (М. Чабанівський). — Пор. 1. багатомо́вний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щебетливий — (- пташок) співучий; (хто) БАЛАКУЧИЙ. Словник синонімів Караванського
  2. щебетливий — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  3. щебетливий — [шчеибеитливией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  4. щебетливий — ЩЕБЕТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який постійно, невпинно щебече (у 1 знач.). Ні поля, ні гаї, Ні пташки щебетливі Не приспали мої Суми-болі вразливі (Б. Грінченко); Пташки щебетливі одлетіли у вирій (Панас Мирний). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
  5. щебетливий — щебетли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  6. щебетливий — -а, -е. 1》 Який постійно, невпинно щебече (у 1 знач.). 2》 перен. Який швидко, жваво говорить, розмовляє (перев. про жінок і дітей). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. щебетливий — Щебетли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. щебетливий — ЩЕБЕТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який постійно, невпинно щебече (у 1 знач.). Ні поля, ні гаї, Ні пташки щебетливі Не приспали мої Суми-болі вразливі (Гр., І, 1963, 147); Пташки щебетливі одлетіли у вирій (Мирний, III, 1954, 255). 2. перен. Словник української мови в 11 томах
  9. щебетливий — Щебетливий, -а, -е 1) О птицѣ: постоянно щебечушій, пѣвучій. Пташечко моя щебетлива. 2) Говорливый. Весела собі, щебетлива. МВ. ІІ. 36. Словник української мови Грінченка