1. Словник синонімів української мови

щирець

ЩИРИ́ЦЯ (дикоросла рослина, бур'ян), ЩИР, ЩИРЕ́ЦЬ, АМАРА́НТ. Щириця звичайна.. трапляється в усіх культурах, але найбільше в картоплі, буряках, капусті (з науково-популярної літератури); І по току щирець розрісся пурпуровий (переклад М. Рильського); З різнотрав'я для свиней слід рекомендувати амарант (щириця), озимий ріпак, гречку, гірчицю білу тощо (з журналу).

ПІДҐРУНТЯ (ґрунт під верхнім шаром землі), МАТЕРИ́К спец., ЩИРЕ́ЦЬ діал. Лес — родюче підґрунтя: на ньому утворилися чорноземи (з журналу); Під шаром чорної землі йшов материк (з наукової літератури); Пустила міцно в ґрунт тонке коріння, В щирець вп'ялась та гілочка мала, А як прийшла за рік пора весіння — Вербичка наша вперше зацвіла (Л. Первомайський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Щирець — Щире́ць іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. щирець — ЩИРЕ́ЦЬ¹, рцю́, ч. Те саме, що щири́ця. На клуні, що стоїть близенько від житла, Буяє кропива та крокіс шафрано́вий, І по току щирець розрісся пурпуровий (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича). ЩИРЕ́ЦЬ², рця́, ч., діал. Незайманий ґрунт. Словник української мови у 20 томах
  3. щирець — I -рцю, ч. Те саме, що щириця. II -рця, ч., діал. Незайманий ґрунт. Щирець-пісок — чистий пісок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. щирець — до щирця́, рідко. 1. Надзвичайно, глибоко, сильно. Тут Демчиху, мабуть, допекло до щирця, що аж засичала: — Авжеж! На біса жінка… (Марко Вовчок). 2. Повністю, до кінця. Ніколи ми не заглянемо в душу навіть найближчої людини до самісінького щирця (З журналу). Фразеологічний словник української мови
  5. щирець — Щире́ць, -рцю́ (підґрунтя) і -рця́ (рослини) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. щирець — ЩИРЕ́ЦЬ¹, рцю́, ч. Те саме, що щири́ця. На клуні, що стоїть близенько від житла, Буяє кропива та крокіс шафрано́вий, І по току щирець розрісся пурпуровий (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 205). ЩИРЕ́ЦЬ², рця́, ч., діал. Незайманий грунт. Словник української мови в 11 томах
  7. щирець — Щирець, -рця м. 1) Нетронутая подпочва, вообще что нибудь нетронутое. Н. Вол. у., Радом. у. 2) Чистый песокъ. Гол. Од. 43. Желех. Щирець пісок шорсткість має. Любечъ. 3) раст. Amarantus paniculatus L. ЗЮЗО. І. 111. 4) До щирця. Словник української мови Грінченка