юнак

ХЛО́ПЕЦЬ (молодий чоловік), ЮНА́К, ПА́РУБОК, МОЛОДИ́К, МОЛОДЕ́ЦЬ, КОЗА́К, ХЛОПЧИ́НА розм., ХЛОП'Я́ГА розм., ХЛОПІ́ЙКО розм., ПАРУБЧИ́НА розм., ПАРУБ'Я́ розм., ПАРУБЧИ́СЬКО розм., ПА́РОБОК діал., ПАРУБІ́ЙКА діал., ПАРУБІКА діал., ЛЕ́ГІНЬ діал., ХЛОПА́К діал., ШУГА́Й діал.; ЖЕНИ́Х розм. (про молодого чоловіка, що вже може одружуватися). (Елеазар (до хлопця — смутно):) До чого, молодче, ти се промовив? (Молодий хлопець:) Не удавай, немов не розумієш! (Леся Українка); Він заходить в охайну кімнату і зупиняється перед юнаком років двадцяти-двадцяти двох (М. Стельмах); — Вже як я став парубком, дід показував мені те місце (скарбу) (І. Нечуй-Левицький); Молодики стояли осторонь від батьків, але думки в них були спільні (П. Кочура); Ой, дівчина-горлиця До козака горнеться (пісня); — Ну й даремно, — озвався шустрий, чорнявий хлопчина. — Я після десятирічки два роки попрацював на шахті в Горлівці (І. Цюпа); В голоблях гарцювали хлоп'яки (В. Дрозд); Виорати кінці ниви Михайлові допоміг сусідський парубчина, що в саду дерева обрізував (М. Томчаній); Коло Якового колодязя зібралась купка паруб'ят, а між ними Юрко і його давній приятель.., що служив разом з ним у одному полку (П. Куліш); Який тепер світ настав..; Сякий-такий парубчисько, Та й той до багачки (пісня); — Торгувать, шинкувать Буду чарочками, Танцювать та гулять Таки з паробками (Т. Шевченко); Замолоду, бувши парубікою, чумакував (Ганна Барвінок); Вибігла Маруся до потоку, скочила зі скелі — а легінь, точнісінько як тоді, стоїть перед нею і усміхається (Г. Хоткевич); — Ти, правда, хлопак справний, в боях авторитет здобув (О. Гончар); Де ти був, шугаю, з тими овечками? (Л. Первомайський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. юнак — Підліток, (дещо старший) молодик, ПАРУБОК, г. леґінь, п! ХЛОПЕЦЬ, (сивоусий) О. завзятець, молодець Словник синонімів Караванського
  2. юнак — див. молодий; хлопець Словник синонімів Вусика
  3. юнак — [йунак] -ака, м. (на) -аков'і/-аку, кл. -ачеи, мн. -аки, -ак'іў Орфоепічний словник української мови
  4. юнак — 1. див. парень, підросток 2. це див. юнкер Словник чужослів Павло Штепа
  5. юнак — ЮНА́К, а́, ч. Чоловік, який ще не досяг зрілості; молодик, підліток, парубок, леґінь. Ледве-ледве пізнає Хо в ньому того юнака, з повним рум'яним обличчям, що рвався до слова пам'ятного вечора (М. Словник української мови у 20 томах
  6. юнак — юна́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  7. юнак — Богатир, доблесний воїн Словник застарілих та маловживаних слів
  8. юнак — -а, ч. Чоловік, який ще не досяг зрілості; молодий чоловік. || Про дорослого або літнього чоловіка, сповненого життєвих сил, молодого завзяття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. юнак — Юна́к, -ка́, -ко́ві, юна́че! -ки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. юнак — ЮНА́К, а́, ч. Чоловік, який ще не досяг зрілості; молодий чоловік. Ледве-ледве пізнає Хо в ньому того юнака, з повним рум’яним обличчям, що рвався до слова пам’ятного вечора (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. юнак — Юнак, -ка м. 1) Молодой человѣкъ. Вийшов юнак із-за лугу і долину переходе. Щог. В. 41. 2) Молодець, удалецъ. Чуб. V. 954. К. ЧР. 117. Він був юнак уродливий. К. ЧР. 103. Од нас, козаки, од нас, юнаки, ні один ляшок не скрився. ЗОЮР. II. 253. Словник української мови Грінченка