1. Словник української мови в 11 томах

юнак

ЮНА́К, а́, ч. Чоловік, який ще не досяг зрілості; молодий чоловік.

Ледве-ледве пізнає Хо в ньому того юнака, з повним рум’яним обличчям, що рвався до слова пам’ятного вечора (Коцюб., І, 1955, 175);

Вже під селом, там, де кінчався лан кукурудзи, наздогнав мене юнак років біля двадцяти, привітався зі мною (Томч., Готель.., 1960, 45);

// Про дорослого або літнього чоловіка, сповненого життєвих сил, молодого завзяття.

Раду радили чубаті З неущербними шаблями, Вкриті палом перемоги, Сивоусі юнаки (Рильський, II, 1960, 241).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. юнак — Підліток, (дещо старший) молодик, ПАРУБОК, г. леґінь, п! ХЛОПЕЦЬ, (сивоусий) О. завзятець, молодець Словник синонімів Караванського
  2. юнак — див. молодий; хлопець Словник синонімів Вусика
  3. юнак — [йунак] -ака, м. (на) -аков'і/-аку, кл. -ачеи, мн. -аки, -ак'іў Орфоепічний словник української мови
  4. юнак — 1. див. парень, підросток 2. це див. юнкер Словник чужослів Павло Штепа
  5. юнак — ЮНА́К, а́, ч. Чоловік, який ще не досяг зрілості; молодик, підліток, парубок, леґінь. Ледве-ледве пізнає Хо в ньому того юнака, з повним рум'яним обличчям, що рвався до слова пам'ятного вечора (М. Словник української мови у 20 томах
  6. юнак — юна́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  7. юнак — Богатир, доблесний воїн Словник застарілих та маловживаних слів
  8. юнак — -а, ч. Чоловік, який ще не досяг зрілості; молодий чоловік. || Про дорослого або літнього чоловіка, сповненого життєвих сил, молодого завзяття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. юнак — ХЛО́ПЕЦЬ (молодий чоловік), ЮНА́К, ПА́РУБОК, МОЛОДИ́К, МОЛОДЕ́ЦЬ, КОЗА́К, ХЛОПЧИ́НА розм., ХЛОП'Я́ГА розм., ХЛОПІ́ЙКО розм., ПАРУБЧИ́НА розм., ПАРУБ'Я́ розм., ПАРУБЧИ́СЬКО розм., ПА́РОБОК діал., ПАРУБІ́ЙКА діал., ПАРУБІКА діал., ЛЕ́ГІНЬ діал. Словник синонімів української мови
  10. юнак — Юна́к, -ка́, -ко́ві, юна́че! -ки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. юнак — Юнак, -ка м. 1) Молодой человѣкъ. Вийшов юнак із-за лугу і долину переходе. Щог. В. 41. 2) Молодець, удалецъ. Чуб. V. 954. К. ЧР. 117. Він був юнак уродливий. К. ЧР. 103. Од нас, козаки, од нас, юнаки, ні один ляшок не скрився. ЗОЮР. II. 253. Словник української мови Грінченка