ясноволосий
БІЛЯ́ВИЙ (який має світле волосся), БІЛОВОЛО́СИЙ, БІЛОГОЛО́ВИЙ, СВІТЛОВОЛО́СИЙ, ЯСНОВОЛО́СИЙ поет.; СВІТЛОКО́СИЙ, ЯСНОКО́СИЙ поет. (про дівчину, жінку). Три хлопчики — один рудоволосий, Чорнявий другий та білявий третій — Майструють тут (М. Рильський); З сусідньої кімнати вибіг хлопчик років чотирьох-п'яти. Біловолосий, пухкенький, з круглими карими оченятами й носом-ґудзичком (Ю. Збанацький); Біля Тимофія зі списками і олівцем в руках крутиться білоголовий підліток Юрій Підіпригора (М. Стельмах); Мале дитя світловолосе Сидить в солдата на руках (М. Гірник); То жінка молода несе тобі обід. За нею дівчинка біжить ясноволоса (М. Рильський). — Пор. 1. бі́лий.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ясноволосий — ЯСНОВОЛО́СИЙ, а, е. Який має світле волосся. Сонячне проміння рожевою загравою обливало її лице та золотило ясноволосі коси (І. Франко); То жінка молода несе тобі обід. За нею дівчинка біжить ясноволоса (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
- ясноволосий — ясноволо́сий прикметник Орфографічний словник української мови
- ясноволосий — -а, -е. Який має світле волосся. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ясноволосий — ЯСНОВОЛО́СИЙ, а, е. Який має світле волосся. Сонячне проміння рожевою загравою обливало її лице та золотило ясноволосі коси (Фр., III, 1950, 88); То жінка молода несе тобі обід. За нею дівчинка біжить ясноволоса (Рильський, Поеми, 1957, 24). Словник української мови в 11 томах