іконник

ІКОНОПИ́СЕЦЬ (той, хто малює ікони), БОГОМА́З, ІКО́ННИК, ІЗОГРА́Ф заст. Коли іконописець завершував свій твір, він не знав його дальшої долі (з журналу); А, може, того Миколая малювали богомази з такого діда, як Сахрон (І. Цюпа); В Наталівці мені довелося побачити багато старовинних чудових ікон.. Чи тут приклали руку володимирські богомази, чи потрудився майстер з Чернігова, працював над дошкою московський ізограф, чи вклав усе своє уміння новгородський іконник (з журналу)

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іконник — іко́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. іконник — -а, ч. Те саме, що іконописець. Великий тлумачний словник сучасної мови