1. Словник синонімів української мови

іменувати

НАЗИВА́ТИ (говорячи про кого-, що-небудь або звертаючись до кого-небудь, уживати те чи інше ім'я, назву; визначати, характеризувати кого-, що-небудь якимось словом, назвою тощо), ЗВА́ТИ, ПРОЗИВА́ТИ розм., УЗИВА́ТИ (ВЗИВА́ТИ) розм., ВЕЛИЧА́ТИ жарт., ірон., ІМЕНУВА́ТИ книжн.; КЛИ́КАТИ розм. (звертаючись до кого-небудь або говорячи про кого-небудь, уживати те чи інше ім'я); ОБЗИВА́ТИ, ДРАЖНИ́ТИ розм. (ким, чим — образливими прізвиськами). — Док.: назва́ти, прозва́ти, узва́ти, пойменува́ти розм. обізва́ти, продражни́ти. Нагадала (Настечка) братику, що всю рідню їхньої матері по-вуличному звали Соловейками, і не раз, коли мати тулила до себе її і маленького Левка, називала їх солов'ятами (М. Стельмах); — Сідайте, будьте ласкаві! — сказала Любка і хотіла назвать Джерю татом (І. Нечуй-Левицький); "Як зовуть тебе, молодче? Хто ти родом? звідкіля ти?" Відказав на те невольник: "Мохаммедом прозивають..." (А. Кримський); Жила удова з дітьми у хатці, — навіть би й хаткою узивати не годилося — хижкою (Марко Вовчок); Я ж вас просив.., щоб ви мені сказали, як вас величати (Г. Квітка-Основ'яненко); Йосип у селі його звали.. По батькові ніхто не іменував (О. Ковінька); Сліпий Жан.. ввійшов під руку з своїм "міноносцем", як він кликав лакея (М. Коцюбинський); — Де ж це видано — дурнем обізвати хазяїна в його хаті (І. Багмут).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іменувати — Іменува́ти. Призначити на посаду, присуджувати звання, чин. Галицка ц. к. краєва Дирекция скарбу іменувала асистентів касових Ів. Дурского і Володислава Шиманьского провізоричними офіциялами касовими (Б., 1895, 23, 2) // пол. mianować na stanowisko — призначити на посаду. Українська літературна мова на Буковині
  2. іменувати — Називати, звати, жм. кликати, зст. нарікати; (ким, на письмі) писатися; (шанобливо) величати, титулувати; док. НАЙМЕНУВАТИ, охрестити. Словник синонімів Караванського
  3. іменувати — Називати, назвати, поназивати, озивати, озвати, прозивати, прозвати, попрозивати, узивати, узвати, увізвати, повзивати Словник чужослів Павло Штепа
  4. іменувати — іменува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  5. іменувати — -ую, -уєш, недок., перех., рідко. Те саме, що називати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. іменувати — Іменува́ти, -ну́ю, -ну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. іменувати — ІМЕНУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех., рідко. Те саме, що називати 1. Вельмишановний добродію пане Олексо! ..Вибачте, що так коротко Вас іменую (Панас Мирний, V, 1955, 429); Між ними [козаками] нібито є навіть біглі кріпаки з Курщини... Словник української мови в 11 томах
  8. іменувати — Іменува́ти, -ну́ю, -єш гл. 1) Именовать. Мій син хрещений, порожений, іменований. Чуб. І. 112. 2) Назначать, опредѣлять. Галиц. Словник української мови Грінченка