1. Словник синонімів української мови

імущий

БАГА́ТИЙ (який володіє великими матеріальними цінностями), МАЄ́ТНИЙ рідше, ІМУ́ЩИЙ книжн., заст., МО́ЖНИЙ заст., СИ́ТИЙ перев. мн., зневажл.; ГРОШОВИ́ТИЙ (який має значні грошові нагромадження). — Може, й з нами не схоче знатись (князь), бо дуже багатий. В його сіл та міст на Волині й не злічити (І. Нечуй-Левицький); Брати Калиновичі — заможні, ба навіть дуже маєтні люди (І. Франко); Бронко відчув, як здіймається в ньому невгамовна зненависть до тих — ситих, імущих (Ірина Вільде); Він був можний, мав силу грошей, ручкався з гоноровитими панами і вчив сина німецької мови (Н. Рибак); Нехай буде (жінка) заміжня й безземельна, лиш аби грошовита (Л. Мартович). — Пор. замо́жний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. імущий — кн., майновитий, багатий, маєтний, заможний, о. з грошима, з майном, з капіталом; ід. ВЛАСТЬ імущий, можновладець, владоможець, сильний світу сього. Словник синонімів Караванського
  2. імущий — Маєтний, заможний, див. багач Словник чужослів Павло Штепа
  3. імущий — іму́щий прикметник книжн., арх. Орфографічний словник української мови
  4. імущий — -а, -е, книжн., заст. Багатий, заможний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. імущий — ІМУ́ЩИЙ, а, е, книжн., заст. Багатий, заможний. Соціалістична революція ліквідувала монополію імущих класів на освіту (До 40-річчя Вел. Жовтн. соц. рев., 1957, 33). ◊ Власть іму́щі, заст.— можновладці. Словник української мови в 11 томах