1. Словник української мови в 11 томах

імущий

ІМУ́ЩИЙ, а, е, книжн., заст. Багатий, заможний.

Соціалістична революція ліквідувала монополію імущих класів на освіту (До 40-річчя Вел. Жовтн. соц. рев., 1957, 33).

◊ Власть іму́щі, заст.— можновладці.

Католицька церква в Польщі, Чехословаччині, Угорщині і на Балканах завжди грала велику політичну роль, відстоюючи, всіма засобами інтереси власть імущих (Галан, Памфл. й фейл., 1951, 52).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. імущий — кн., майновитий, багатий, маєтний, заможний, о. з грошима, з майном, з капіталом; ід. ВЛАСТЬ імущий, можновладець, владоможець, сильний світу сього. Словник синонімів Караванського
  2. імущий — Маєтний, заможний, див. багач Словник чужослів Павло Штепа
  3. імущий — іму́щий прикметник книжн., арх. Орфографічний словник української мови
  4. імущий — -а, -е, книжн., заст. Багатий, заможний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. імущий — БАГА́ТИЙ (який володіє великими матеріальними цінностями), МАЄ́ТНИЙ рідше, ІМУ́ЩИЙ книжн., заст., МО́ЖНИЙ заст., СИ́ТИЙ перев. мн., зневажл.; ГРОШОВИ́ТИЙ (який має значні грошові нагромадження). — Може, й з нами не схоче знатись (князь), бо дуже багатий. Словник синонімів української мови