1. Словник української мови в 11 томах

імунітет

ІМУНІТЕ́Т, у, ч.

1. мед., біол. Несприйнятливість організму до збудників заразних хвороб, до отруєння; стійкість організму проти зараження, отруєння.

Несприйнятливість до проникнення паразитів, до дії їх отруйних продуктів і взагалі до дії чужорідних речовин, що потрапляють в організм, зветься імунітетом (Наука.., 9, 1956, 17);

Людина, що перенесла інфекцію, стає несприйнятливою до повторного зараження — набуває активного імунітету (Підручник дезинф., 1953, 33).

2. юр. Звільнення дипломатичних працівників від деяких правових норм тієї держави, в якій вони акредитовані.

На працівників торгпредства.. не можуть не поширюватися ті самі дипломатичні привілеї тії імунітети, якими користуються відповідальні категорії співробітників посольств (Рад. Укр., 8.II 1962).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. імунітет — (до хвороб) стійкість, несприйнятливість; (посла) недоторканність. Словник синонімів Караванського
  2. імунітет — Стійкість організму до інфекції, або отруєння токсичними речовинами. Словник термінів з агрофітоценології
  3. імунітет — [імун'ітет] -ту, м. (на) -т'і Орфоепічний словник української мови
  4. імунітет — 1. (мед.) хворобоопір, відпорність 2. (правнич.) недоторкальність, схоронність Словник чужослів Павло Штепа
  5. імунітет — рос. иммунитет (від латин. immunitas (immunitatis) — звільнення, свобода) — виключне право не підлягати деяким загальним законам, що надається особам, які посідають особливе становище в державі. Eкономічна енциклопедія
  6. імунітет — імуніте́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  7. імунітет — -у, ч. 1》 мед., біол. Несприйнятливість організму до збудників заразних хвороб, до отруєння; стійкість організму проти зараження, отруєння. Активний імунітет — імунітет, який виникає внаслідок імунної відповіді організму на введення антигену. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. імунітет — імуніте́т [від лат. immunitas (immunitatis) – звільнення, свобода] 1. Несприйнятливість організмів до збудників інфекційних хвороб та впливу деяких отрут. Розрізняють І. природний, що є стійкою видовою ознакою, та І. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. імунітет — I 1 привілей, наданий монархом феодальному володареві, на підставі якого населення підвладних земель повністю або частково звільнялося від сплати державних податків чи вилучалося з-під юрисдикції монарха; 2. і. Універсальний словник-енциклопедія
  10. імунітет — ІМУНІТЕ́Т мед., біол., НЕСПРИЙНЯ́ТЛИВІСТЬ, ІМУ́ННІСТЬ. Фітонциди — головна "цілюща сила" самих рослин, один з факторів їх природного імунітету (несприйнятливості до заразних хвороб) (з журналу) Словник синонімів української мови
  11. імунітет — Імуніте́т, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)