1. Універсальний словник-енциклопедія

імунітет

I

1 привілей, наданий монархом феодальному володареві, на підставі якого населення підвладних земель повністю або частково звільнялося від сплати державних податків чи вилучалося з-під юрисдикції монарха; 2. і. парламентський, заборона притягувати депутата парламенту до кримінальної відповідальності; 3. і. суддівський та прокурорський, заборона притягувати суддю чи прокурора до кримінальної відповідальності без згоди відповідного дисциплінарного органу.

II

несприйнятливість організму до збудників інфекційних захворювань; спадковий і. зумовлений вродженими особливостями організму, набутий і. виникає внаслідок перенесеного захворювання чи імунізації (профілактичні щеплення).

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. імунітет — (до хвороб) стійкість, несприйнятливість; (посла) недоторканність. Словник синонімів Караванського
  2. імунітет — Стійкість організму до інфекції, або отруєння токсичними речовинами. Словник термінів з агрофітоценології
  3. імунітет — [імун'ітет] -ту, м. (на) -т'і Орфоепічний словник української мови
  4. імунітет — 1. (мед.) хворобоопір, відпорність 2. (правнич.) недоторкальність, схоронність Словник чужослів Павло Штепа
  5. імунітет — рос. иммунитет (від латин. immunitas (immunitatis) — звільнення, свобода) — виключне право не підлягати деяким загальним законам, що надається особам, які посідають особливе становище в державі. Eкономічна енциклопедія
  6. імунітет — імуніте́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  7. імунітет — -у, ч. 1》 мед., біол. Несприйнятливість організму до збудників заразних хвороб, до отруєння; стійкість організму проти зараження, отруєння. Активний імунітет — імунітет, який виникає внаслідок імунної відповіді організму на введення антигену. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. імунітет — імуніте́т [від лат. immunitas (immunitatis) – звільнення, свобода] 1. Несприйнятливість організмів до збудників інфекційних хвороб та впливу деяких отрут. Розрізняють І. природний, що є стійкою видовою ознакою, та І. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. імунітет — ІМУНІТЕ́Т мед., біол., НЕСПРИЙНЯ́ТЛИВІСТЬ, ІМУ́ННІСТЬ. Фітонциди — головна "цілюща сила" самих рослин, один з факторів їх природного імунітету (несприйнятливості до заразних хвороб) (з журналу) Словник синонімів української мови
  10. імунітет — Імуніте́т, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. імунітет — ІМУНІТЕ́Т, у, ч. 1. мед., біол. Несприйнятливість організму до збудників заразних хвороб, до отруєння; стійкість організму проти зараження, отруєння. Словник української мови в 11 томах