імунітет
імуніте́т
-у, ч.
1》 мед., біол. Несприйнятливість організму до збудників заразних хвороб, до отруєння; стійкість організму проти зараження, отруєння.
Активний імунітет — імунітет, який виникає внаслідок імунної відповіді організму на введення антигену.
Гуморальний імунітет — імунітет, зумовлений наявністю певних біологічно активних речовин.
Набутий імунітет — імунітет, що розвивається внаслідок перенесеної інфекції або імунізації, має сувору специфічність і не передається спадково.
2》 Виключне право не підлягати деяким загальним законам, що надається особам, які посідають особливе місце в державі.
|| Звільнення дипломатичних працівників від деяких правових норм тієї держави, в якій вони акредитовані.
Депутатський (парламентський) імунітет — недоторканність депутатів парламенту, а іноді й інших представницьких органів влади.
Податковий імунітет — звільнення від сплати податків деяких юридичних чи фізичних осіб згідно з національним або міжнародним правом.
Президентський імунітет — недоторканність президента як глави держави; означає, що його не можна арештувати, затримати, притягнути до судової відповідальності на час обіймання своєї посади.
Суверенний імунітет — доктрина, згідно з якою суверенна держава не може переслідуватися у судовому порядку, а на її кошти не може бути накладений арешт.
Судовий імунітет — недоторканність судів як носіїв судової влади.
Тканинний імунітет — несприйнятливість тканини до ураження певними мікроорганізмами.
Значення в інших словниках
- імунітет — (до хвороб) стійкість, несприйнятливість; (посла) недоторканність. Словник синонімів Караванського
- імунітет — Стійкість організму до інфекції, або отруєння токсичними речовинами. Словник термінів з агрофітоценології
- імунітет — [імун'ітет] -ту, м. (на) -т'і Орфоепічний словник української мови
- імунітет — 1. (мед.) хворобоопір, відпорність 2. (правнич.) недоторкальність, схоронність Словник чужослів Павло Штепа
- імунітет — рос. иммунитет (від латин. immunitas (immunitatis) — звільнення, свобода) — виключне право не підлягати деяким загальним законам, що надається особам, які посідають особливе становище в державі. Eкономічна енциклопедія
- імунітет — імуніте́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- імунітет — імуніте́т [від лат. immunitas (immunitatis) – звільнення, свобода] 1. Несприйнятливість організмів до збудників інфекційних хвороб та впливу деяких отрут. Розрізняють І. природний, що є стійкою видовою ознакою, та І. Словник іншомовних слів Мельничука
- імунітет — I 1 привілей, наданий монархом феодальному володареві, на підставі якого населення підвладних земель повністю або частково звільнялося від сплати державних податків чи вилучалося з-під юрисдикції монарха; 2. і. Універсальний словник-енциклопедія
- імунітет — ІМУНІТЕ́Т мед., біол., НЕСПРИЙНЯ́ТЛИВІСТЬ, ІМУ́ННІСТЬ. Фітонциди — головна "цілюща сила" самих рослин, один з факторів їх природного імунітету (несприйнятливості до заразних хвороб) (з журналу) Словник синонімів української мови
- імунітет — Імуніте́т, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- імунітет — ІМУНІТЕ́Т, у, ч. 1. мед., біол. Несприйнятливість організму до збудників заразних хвороб, до отруєння; стійкість організму проти зараження, отруєння. Словник української мови в 11 томах