імунітет
імуніте́т
[імун'ітет]
-ту, м. (на) -т'і
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- імунітет — (до хвороб) стійкість, несприйнятливість; (посла) недоторканність. Словник синонімів Караванського
- імунітет — Стійкість організму до інфекції, або отруєння токсичними речовинами. Словник термінів з агрофітоценології
- імунітет — 1. (мед.) хворобоопір, відпорність 2. (правнич.) недоторкальність, схоронність Словник чужослів Павло Штепа
- імунітет — рос. иммунитет (від латин. immunitas (immunitatis) — звільнення, свобода) — виключне право не підлягати деяким загальним законам, що надається особам, які посідають особливе становище в державі. Eкономічна енциклопедія
- імунітет — імуніте́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- імунітет — -у, ч. 1》 мед., біол. Несприйнятливість організму до збудників заразних хвороб, до отруєння; стійкість організму проти зараження, отруєння. Активний імунітет — імунітет, який виникає внаслідок імунної відповіді організму на введення антигену. Великий тлумачний словник сучасної мови
- імунітет — імуніте́т [від лат. immunitas (immunitatis) – звільнення, свобода] 1. Несприйнятливість організмів до збудників інфекційних хвороб та впливу деяких отрут. Розрізняють І. природний, що є стійкою видовою ознакою, та І. Словник іншомовних слів Мельничука
- імунітет — I 1 привілей, наданий монархом феодальному володареві, на підставі якого населення підвладних земель повністю або частково звільнялося від сплати державних податків чи вилучалося з-під юрисдикції монарха; 2. і. Універсальний словник-енциклопедія
- імунітет — ІМУНІТЕ́Т мед., біол., НЕСПРИЙНЯ́ТЛИВІСТЬ, ІМУ́ННІСТЬ. Фітонциди — головна "цілюща сила" самих рослин, один з факторів їх природного імунітету (несприйнятливості до заразних хвороб) (з журналу) Словник синонімів української мови
- імунітет — Імуніте́т, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- імунітет — ІМУНІТЕ́Т, у, ч. 1. мед., біол. Несприйнятливість організму до збудників заразних хвороб, до отруєння; стійкість організму проти зараження, отруєння. Словник української мови в 11 томах