інакомовлення

НА́ТЯК (слово або вислів, що не повністю щось розкриває, залишаючи можливість для здогадок слухача або читача); ПІДТЕ́КСТ (внутрішній, навмисно прихований зміст слова або вислову); АЛЕГО́РІЯ книжн., ІНАКОМО́ВЛЕННЯ книжн. (вислів, що містить у собі такий підтекст); ДВОЗНА́ЧНІСТЬ, ЕКІВО́К перев. мн., ірон. (слово або вислів, що їх навмисно говорять не прямо, а з певним натяком). (Брат Домінік:) Мій слух терзають натяки гріховні. Мені, ченцеві, чи до прачок тих? (Л. Костенко); Що розмова про книгу мала підтекст — в цьому не було ніякого сумніву. Ясно було, що дівчина відтягує відповідь на його освідчення (А. Головко); — Ти говори ясніше, бо я тебе таки не розумію. Я вже зовсім відвикла від алегорії та фігуральних висловів (Ірина Вільде); Говорити двозначностями. — Пор. недомо́вка.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інакомовлення — інакомо́влення іменник середнього роду алегорія книжн., рідко Орфографічний словник української мови
  2. інакомовлення — -я, с., книжн., рідко. Те саме, що алегорія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. інакомовлення — ІНАКОМО́ВЛЕННЯ, я, с., книжн., рідко. Те саме, що алего́рія. Читач звикав відшукувати у фантастиці не лише прямий смисл, а й інакомовлення, вгадував людські обличчя під масками фантастичних персонажів (Рад. літ-во, 3, 1964, 123). Словник української мови в 11 томах