1. Словник синонімів української мови

індивідуальність

ЛЮДИ́НА (особа як втілення високих моральних і інтелектуальних властивостей), ОСОБИ́СТІСТЬ, ІНДИВІДУА́ЛЬНІСТЬ, ЧОЛОВІ́К, ДУША́, ІНДИВІ́Д книжн., ІНДИВІ́ДУУМ книжн., СУБ'Є́КТ розм., ПЕРСО́НА уроч., заст., ірон.; ЕЛЕМЕ́НТ розм. (про особу перев. з негативними рисами). Пушкін був людиною у найвищому значенні цього слова (М. Рильський); З роками пересвідчуєшся, що повноцінною особистістю можна називати лише того, хто віддає належне і роботі, й людям, і життю в найширшому розумінні цього слова (П. Загребельний); Багатогранне життя цієї великої російської індивідуальності (Горького) пройшло в складних глибоко повчальних умовах (І. Ле); І сам я в усій своїй діяльності бажав бути не поетом, не вченим, не публіцистом, а поперед усього чоловіком (І. Франко); — Де його військо? Жодної душі не видно в степу, хоча їх там.. безліч (О. Гончар); Кожен із них (літераторів), як справжній високорозвинений культурний індивід, має притаманні йому особливості (Я. Качура); Панасик справді був такий невиразний серед усього колективу, що навіть Кривохацькі в порівнянні з ним були яскравими індивідуумами (Ю. Збанацький); Бійці привели до них якогось загадкового суб'єкта, не то військового, не то цивільного (О. Гончар); — Ваша достойність, видко, не були ніколи послом і не знаєте, чим така персона різниться від посланця (Юліан Опільський); Чумака мало не на всіх зборах і нарадах гріють у хвіст і в гриву. Він і відсталий елемент, він і Ковалівку назад тягне (В. Кучер).

ОСО́БА перев. з означенням (людина як член суспільства; конкретна людина як носій яких-небудь індивідуальних властивостей, рис, певних характерних ознак), ОСОБИ́СТІСТЬ, ІНДИВІДУА́ЛЬНІСТЬ, ПЕРСО́НА, ПО́СТАТЬ, ФІГУ́РА, ІНДИВІ́ДУУМ книжн., ФІЗІОНО́МІЯ розм., СУБ'ЄКТ зневажл. Службова особа; Тося була таки міцного складу, проте чогось справляла враження ефірної особи, ніжної, як травинка (Ірина Вільде); Формування цільної, фізично і духовно розвиненої особистості не мислиме без творів світового мистецтва (з газети); У великих індивідуальностей великі вади. Формула, яку слід пам'ятати, коли оцінюєш себе (В. Дрозд); І тут доречно згадати про народного вчителя, головну персону, що спрямовує дитячі душі, про головного садівника людських душ (Ю. Яновський); Він був найколоритнішою постаттю у нашому студентському товаристві (з журналу); Тільки обдарований геніальною творчою силою могутній індивідуум Глінки міг створити "Івана Сусаніна" (М. Рильський); І. Франко сказав про Ю. Федьковича, що це "безперечно одна із найоригінальніших літературних фізіономій в нашій літературі" (з журналу); (Дюсенбаєв:) Наш полк висадився в цьому районі десантом. Ми пішли в розвідку і надибали одного суб'єкта (О. Левада).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. індивідуальність — Визначається через поняття індивіда (окремої живої істоти, представника біологічного виду, носія індивідуально-своєрідних рис і індивідуума (унікального представника людського суспільства). Обидва значення І. Словник із соціальної роботи
  2. індивідуальність — Особистість Словник чужослів Павло Штепа
  3. індивідуальність — (від лат. individuum- неподільний) — сукупність своєрідних рис, які визначають неповторну самобутність людини та її відмінність від інших людей. І. Словник-довідник музичних термінів
  4. індивідуальність — рос. индивидуальность 1. Сукупність своєрідних рис, що характеризують особистість людини. 2. Окрема людина як носій певної сукупності властивостей. Eкономічна енциклопедія
  5. індивідуальність — індивідуа́льність 1 іменник жіночого роду сукупність психічних властивостей, характерних рис і досвіду кожної особистості, що відрізняють її від інших індивідуумів індивідуа́льність 2 іменник жіночого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
  6. індивідуальність — -ності, ж. 1》 тільки одн. Сукупність психічних властивостей, характерних рис і досвіду кожної особистості, що відрізняють її від інших індивідуумів. 2》 Людина як носій індивідуальних властивостей, певних характерних ознак і рис; особистість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. індивідуальність — індивідуа́льність 1. Сукупність своєрідних психічних рис, що характеризують особистість людини. 2. Окрема людина як носій певної сукупності властивостей. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. індивідуальність — Індивідуа́льність, -ности, -ності, -ністю; -ності, -стей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. індивідуальність — ІНДИВІДУА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. тільки одн. Сукупність психічних властивостей, характерних рис і досвіду кожної особистості, що відрізняють її від інших індивідуумів. Павло Тичина — поет з яскраво вираженою творчою індивідуальністю (Іст. укр. літ. Словник української мови в 11 томах