1. Словник синонімів української мови

інкримінувати

ЗВИНУВА́ЧУВАТИ кого в чому (вважати кого-небудь винним у чомусь), ОБВИНУВА́ЧУВАТИ, ВИНИ́ТИ кого за що, в чому, ОСКА́РЖУВАТИ заст.; ВИНУВА́ТИТИ перев. без додатка, ІНКРИМІНУВА́ТИ кому що, кого в чому; ПРИПИ́СУВАТИ, ПРИШИВА́ТИ розм. (перев. безпідставно). — Док.: звинува́тити, обвинува́тити, інкримінува́ти, оска́ржити, приписа́ти, приши́ти. Мене звинувачували у злочинній м'якості, лібералізмові (Ю. Мушкетик); — Ти довідався, в чому його обвинувачують? — Довідався. Погана його справа (З. Тулуб); Не його треба за розлуку винити (О. Гончар); Великої кривди зазнала (Докія) від людей. І вона винуватила цих людей за все: за свої муки й сльози, за своє дитинство безрадісне, безлюбовне (Б. Грінченко); — Ну, ти подумай, які злочини інкримінують тобі (Г. Епік); (Сімон:) Я оскаржую.. Євгенія Грушку (І. Франко); Якусь там справу дівчині пришили, Вона в тюрмі згоріла, як свіча (Л. Забашта).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інкримінувати — (кому що) ставити за провину, винувати <�винуватити, звинувачувати, об-> кого в чому, оскаржувати кого за що, висувати звинувачення проти кого; п-к -УЮЧИЙ, що інкримінує, інкримінаційний, (хто) винувач, обвинувач. Словник синонімів Караванського
  2. інкримінувати — Закидати, закинути, позакидати, винувачувати, винуватити, звинувачувати, звинуватити, позвинувачувати, увинувачувати, увинуватити, повинувачувати Словник чужослів Павло Штепа
  3. інкримінувати — рос. инкриминировать звинувачувати у чому-небудь, ставити в провину; пред'являти конкретній особі звинуваченні у здійсненні незаконної операції. Eкономічна енциклопедія
  4. інкримінувати — інкримінува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. інкримінувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех., кому що і кого в чому. Обвинувачувати кого-небудь у чомусь; ставити комусь щось за провину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. інкримінувати — Інкримінува́ти, -ну́ю, -ну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. інкримінувати — ІНКРИМІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., кому що і кого в чому. Обвинувачувати кого-небудь у чомусь; ставити комусь за провину щось. — Дитина ти, Сергійку,— заспокоювала його Васса. — Ну, ти подумай, які злочини інкримінують тобі (Епік, Тв. Словник української мови в 11 томах