інкримінація
ОБВИНУВА́ЧЕННЯ (те, що ставиться за провину кому-небудь, викриває, звинувачує кого-небудь), ЗВИНУВА́ЧЕННЯ, ІНКРИМІНА́ЦІЯ книжн., ОСКА́РЖЕННЯ заст., ІНВЕКТИ́ВА книжн., заст. Вона з обуренням відкидала ті обвинувачення (М. Коцюбинський); Йому кинули в обличчя звинувачення, побудоване на наклепі (Н. Рибак); Представники обвинувачення дивляться на лаву підсудних і фіксують у своїх інкримінаціях діяльність кожного з цих двадцяти арештантів (Ю. Смолич); Вислухавши.. оскарження й оборони, цар Соломон замкнув (закрив) засідання (І. Франко); Поезія Шевченка завжди багатогранна: поруч з палкими інвективами, закликами, сповненими гніву й пафосу, в нього в усіх періодах творчості є ніжно-ліричні, пейзажні твори (з науково-популярної літератури).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- інкримінація — Закид, осуда, звин Словник чужослів Павло Штепа
- інкримінація — інкриміна́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- інкримінація — -ї, ж. Обвинувачення в злочині й т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- інкримінація — ІНКРИМІНА́ЦІЯ, ї, ж. Обвинувачення в злочині й т. ін. Представники обвинувачення дивляться на лаву підсудних і фіксують у своїх інкримінаціях діяльність кожного з цих двадцяти арештантів — лідерів нацизму і корифеїв бандитизму (Смолич, Після війни, 1947, 31). Словник української мови в 11 томах