інкримінація
ІНКРИМІНА́ЦІЯ, ї, ж. Обвинувачення в злочині й т. ін.
Представники обвинувачення дивляться на лаву підсудних і фіксують у своїх інкримінаціях діяльність кожного з цих двадцяти арештантів — лідерів нацизму і корифеїв бандитизму (Смолич, Після війни, 1947, 31).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- інкримінація — Закид, осуда, звин Словник чужослів Павло Штепа
- інкримінація — інкриміна́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- інкримінація — -ї, ж. Обвинувачення в злочині й т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- інкримінація — ОБВИНУВА́ЧЕННЯ (те, що ставиться за провину кому-небудь, викриває, звинувачує кого-небудь), ЗВИНУВА́ЧЕННЯ, ІНКРИМІНА́ЦІЯ книжн., ОСКА́РЖЕННЯ заст., ІНВЕКТИ́ВА книжн., заст. Вона з обуренням відкидала ті обвинувачення (М. Словник синонімів української мови