1. Словник української мови в 11 томах

інкорпоруючий

ІНКОРПОРУ́ЮЧИЙ, а, е:

∆ Інкорпору́ючі мо́ви — мови, у яких одним із способів побудови речень є інкорпорація (у 2 знач.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інкорпоруючий — інкорпору́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. інкорпоруючий — -а, -е. Єднальний. Інкорпоруючі мови. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. інкорпоруючий — інкорпору́ючий той, що здійснює інкорпорацію; ¤ і-чі мови – мови, в яких поширена інкорпорація. Словник іншомовних слів Мельничука