інспіратор

ПІДБУ́РЮВАЧ, ПРОВОКА́ТОР, ПАЛІ́Й, НАМО́ВНИК, ПІДМО́ВНИК, НАПРА́ВНИК розм., ІНСПІРА́ТОР книжн. Недаремно говориться, що підбурювачі завжди знайдуться, а трапиться потім.. з того лихо — всі в кущі (Ю. Збанацький); Нехай почнуть — тікати буде пізно Для паліїв останньої війни (М. Бажан); — Ти, Миколо, бунтуєш мені усіх забродчиків, бо їх намовляєш. Для таких намовників на змагання та колотнечу в мене нема місця (І. Нечуй-Левицький); Кожної хвилі могли чорторийські посланці найти його тут і вбити як підмовника, що підбурює народ (Юліан Опільський); То такий порадник, тільки на зле направник (Словник Б. Грінченка); Інспіратор злочинних дій. — Пор. I. 1. баламу́т, I. підбу́рювати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інспіратор — Надхненик, намовляч, штовхаль, див. ініціятор, замисливник Словник чужослів Павло Штепа
  2. інспіратор — інспіра́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. інспіратор — -а, ч., книжн. Той, хто підбурює, намовляє до чого-небудь; підбурювач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. інспіратор — ІНСПІРА́ТОР, а, ч., книжн. Той, хто підбурює, намовляє до чого-небудь; підбурювач. Словник української мови в 11 томах