їздити

ВІДВІ́ДУВАТИ кого (бувати де-небудь, у когось, заходити до когось, куди-небудь, наносити візит), ПРОВІ́ДУВАТИ, НАВІ́ДУВАТИ, ПРИХО́ДИТИ до кого, БУВА́ТИ в кого, де, ХОДИ́ТИ, НАВІЩА́ТИ розм., ВІЗИТУВА́ТИ заст.; Ї́ЗДИТИ до кого, ПРИЇЖДЖА́ТИ до кого (використовуючи транспорт); УЧАЩА́ТИ (бувати часто). — Док.: відві́дати, прові́дати, завіта́ти, наві́дати, прийти́, побува́ти, побу́ти, навісти́ти, приї́хати, уна́дитися, зана́дитися (занадто часто). У складі делегацій він (П. Тичина) відвідує Болгарію, Польщу, Англію (з посібника); Опріч дівчат, приходили провідувати Оксану й жінки, і молодиці, бо Оксану усім селом любили (Г. Квітка-Основ'яненко); Мандруючи широкими степами України, я завітав у село Олександрівку (Є. Кравченко); Він (приятель).. був хворий, і я навідувала його (Леся Українка); Досі він, здається, ще ні разу не приходив до її сина (О. Гончар); Поселившись на кілька тижнів у Львові, я часто бував у Франка (В. Самійленко); Сусід до сусіда ходив рідко, хіба що зимою (Григорій Тютюнник); — Я навіщатиму вас, коли буде змога (А. Шиян); Пані Штейнмільх їздила візитувати знайомих (Л. Яновська); Його (генерала) проводили всі гуртом. — Частіше приїжджайте до нас, — запросив Сидорчук (С. Журахович). — Пор. гостюва́ти, 1. захо́дити, наві́датися.

Ї́ЗДИТИ (здійснювати поїздки часто і в різні місця), РОЗ'ЇЖДЖА́ТИ. Вони (цигани) їздили по селах, жебрали (М. Коцюбинський); Під час канікул М. Лисенко роз'їжджає по селах, збирає українські народні пісні, організовує хори (з газети).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. їздити — Роз'їздити, роз'їжджати; (світами) подорожувати, мандрувати, г. вандрувати; (часто бувати) вчащати, відвідувати; (за графіком) курсувати. Словник синонімів Караванського
  2. їздити — див. кривдити Словник синонімів Вусика
  3. їздити — [йіздиетие] йіжджу, йіздиеш; нак. йіз'д', йіз'д'теи Орфоепічний словник української мови
  4. їздити — їжджу, їздиш, недок. 1》 Їхати (у 1 знач.) багато разів або в різних напрямках. 2》 Бувати де-небудь, подорожувати, мандрувати, послуговуючись якимись засобами пересування. || Бувати в кого-небудь, відвідувати когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. їздити — ї́здити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. їздити — ї́здити (ката́тися) на горбі́ чиєму. Піддавати експлуатації когось, повністю підкоряти кого-небудь своїй волі, владі. Ледачий він (кінничий) був, усе на моїм горбі їздив (І. Муратов); Відчитав (Хома Варю) за Луценка, дав здачі й за Кузьму. Фразеологічний словник української мови
  7. їздити — Ї́здити, ї́жджу, ї́здиш, ї́здить, ї́здимо, ї́здите, ї́здять; їздь, ї́здьмо, ї́здьте; ї́здячи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. їздити — ЇЗДИТИ, їжджу, їздиш, недок. 1. Їхати (у 1 знач.) багато разів або в різних напрямках. Моєму поможи Енею, Щоб він з ватагою своєю Щасливо їздив по воді (Іван Котляревський, I, 1952, 110); Тут, у степу... Словник української мови в 11 томах
  9. їздити — Ї́здити, -джу, -диш гл. Ѣздить. Дарованим конем не їздити. Ном. № 4615. У Київ їздить всякий год. Шевч. 463. Словник української мови Грінченка