їздити
ЇЗДИТИ, їжджу, їздиш, недок.
1. Їхати (у 1 знач.) багато разів або в різних напрямках.
Моєму поможи Енею, Щоб він з ватагою своєю Щасливо їздив по воді (Іван Котляревський, I, 1952, 110);
Тут, у степу, не було вибитих колій — їздили не часто (Юрій Смолич, I, 1958, 45).
2. Бувати де-небудь, подорожувати, мандрувати, послугуючись якимись засобами пересування.
Радив [лікар] трохи спочити та поїздити по світах. От я й їздив коло 3-х місяців (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 276);
Старший лейтенант.. розшукує знайомі шляхи, переліски, балки, горби, де йому доводилось їздити (Олесь Гончар, III, 1959, 275);
// Бувати в кого-небудь, відвідувати когось.
Всі знали, що о. Хведор з о. Мойсеєм живуть душа в душу, дуже часто їздять один до одного в гості (Нечуй-Левицький, I, 1956, 116).
♦ Їздити [верхи] на кому; Їздити на чиєму горбові (горбі) — цілком підкорити когось своїй владі, використовувати в своїх інтересах.
— Що ж вони живуть гарно? — Живуть та й годі... Горпина на йому верхи їздить (Панас Мирний, III, 1954, 237);
[Андрій:] Тільки противно, що ти вічно на кому-небудь їздиш (Леся Українка, III, 1952, 721);
Ледачий він був, усе на моїм горбі їздив (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 7).
Значення в інших словниках
- їздити — Роз'їздити, роз'їжджати; (світами) подорожувати, мандрувати, г. вандрувати; (часто бувати) вчащати, відвідувати; (за графіком) курсувати. Словник синонімів Караванського
- їздити — див. кривдити Словник синонімів Вусика
- їздити — [йіздиетие] йіжджу, йіздиеш; нак. йіз'д', йіз'д'теи Орфоепічний словник української мови
- їздити — їжджу, їздиш, недок. 1》 Їхати (у 1 знач.) багато разів або в різних напрямках. 2》 Бувати де-небудь, подорожувати, мандрувати, послуговуючись якимись засобами пересування. || Бувати в кого-небудь, відвідувати когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- їздити — ї́здити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- їздити — ї́здити (ката́тися) на горбі́ чиєму. Піддавати експлуатації когось, повністю підкоряти кого-небудь своїй волі, владі. Ледачий він (кінничий) був, усе на моїм горбі їздив (І. Муратов); Відчитав (Хома Варю) за Луценка, дав здачі й за Кузьму. Фразеологічний словник української мови
- їздити — ВІДВІ́ДУВАТИ кого (бувати де-небудь, у когось, заходити до когось, куди-небудь, наносити візит), ПРОВІ́ДУВАТИ, НАВІ́ДУВАТИ, ПРИХО́ДИТИ до кого, БУВА́ТИ в кого, де, ХОДИ́ТИ, НАВІЩА́ТИ розм., ВІЗИТУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
- їздити — Ї́здити, ї́жджу, ї́здиш, ї́здить, ї́здимо, ї́здите, ї́здять; їздь, ї́здьмо, ї́здьте; ї́здячи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- їздити — Ї́здити, -джу, -диш гл. Ѣздить. Дарованим конем не їздити. Ном. № 4615. У Київ їздить всякий год. Шевч. 463. Словник української мови Грінченка