безхатній
Бездомний, БЕЗПРИТУЛЬНИЙ; (рід) мандрівний, кочовий; ЕВ. безмаєтний, безсімейний, самотній.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безхатній — безха́тній прикметник Орфографічний словник української мови
- безхатній — -я, -є. Який не має хати, домівки; бездомний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безхатній — БЕЗХА́ТНІЙ, я, є, розм. Який не має хати, домівки; бездомний. Безхатні бурлаки п'яніли од них [страхів], а над маєтками плакали сови (П. Панч). Словник української мови у 20 томах
- безхатній — див. бідний Словник синонімів Вусика
- безхатній — БЕЗДО́МНИЙ (який не має житла, притулку); БЕЗХА́ТНІЙ (який не має своєї хати); БЕЗПРИТУ́ЛЬНИЙ, БЕЗПРИХИ́ЛЬНИЙ діал., БЕЗПРИЧА́ЛЬНИЙ діал. (позбавлений домашнього притулку, родинної опіки). Словник синонімів української мови
- безхатній — Безха́тній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безхатній — БЕЗХА́ТНІЙ, я, є. Який не має хати, домівки; бездомний. Безхатні бурлаки п’яніли од них [страхів], а над маєтками плакали сови (Панч, Солом, дим, 1929, 77). Словник української мови в 11 томах
- безхатній — Безхатній, -я, -є Бездомный. Розлетілось по Вкраїні безхатнєє птаство. — затрусилось по будинках вельможнеє панство. К. Досв. 14. Словник української мови Грінченка