брикати

Значення в інших словниках

1. брикати — брика́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. брикати — -аю, -аєш, недок. 1》 неперех. Підкидати зад і задні ноги (про копитних тварин); вихати, хвицати. 2》 неперех. Граючись, пустуючи, бігати й стрибати. 3》 неперех., перен., розм. Виявляти норовистість; капризувати. 4》 перех. Бити задніми ногами. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брикати — Вихати, вихнути, вихонути, завихати, повихати Словник чужослів Павло Штепа
4. брикати — БРИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. чим і без дод. Підкидати зад і задні ноги (про копитних тварин); хвицати. Ускочив [Осел] у село – всяк очі витріщає, А він брикає, хвіст задрав, Аж куряву підняв (Л. Словник української мови у 20 томах
5. брикати — бри́ка́ти 1. вул. втікати (ст): Як би не було – а ноги завжди хлоп має, і як щось, то брикне (Лисяк); Гість заплатив і, навіть не глянувши на круги при столі, взагалі не звертаючи ні на кого уваги, вийшов, Ясько шепнув хлопцям: “Брикайте до нори!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. брикати — див. брикатися; іти; пустувати; чванитися Словник синонімів Вусика
7. брикати — БРИКА́ТИ (про копитних тварин — підкидати зад і задні ноги, а також бити, битися при цьому однією або обома задніми ногами), БРИКА́ТИСЯ, КО́ПАТИ, ХВИЦА́ТИ, ХВИЦА́ТИСЯ, ВИХА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
8. брикати — Брика́ти, -ка́ю, -ка́єш, -ка́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. брикати — БРИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. неперех. Підкидати зад і задні ноги (про копитних тварин); вихати, хвицати. Ускочив [Осел] у село — всяк очі витріщає, А він брикає, хвіст задрав. Аж куряву підняв (Гл., Вибр., 1957, 186); А Хуанова кобила. Словник української мови в 11 томах