біс

див. ДІДЬКО.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. біс — біс 1 іменник чоловічого роду, істота біс 2 вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. біс — I -а, ч. 1》 Уявна надприродна істота, що втілює зло і звичайно зображується у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, чорт, диявол, сатана. 2》 Уживається як лайка. Де в біса! — уживається як заперечення, спростування у знач. ні!... Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. біс — БІС¹, а, ч. 1. Злий дух, слуга диявола. – Як воно скоїлось – і не вгадаю. Се біс проклятий спокусив (Л. Глібов); Багатому й біс дітей колише, – говорить давнє прислів'я (Іван Ле); – Їм чи чорт, чи біс, аби яйця ніс (Ю. Збанацький). 2. Уживається як лайка. Словник української мови у 20 томах
  4. біс — Воли й корови в ліс, а поперед очі біс. Худоба (жіночий посаг-придане) пасеться, а ненависна жінка все перед очима. Довго ходив біс, заки докупи їх зніс. Добірна пара, або обидвоє лихі, або добрі. На біса вирубай і пів ліса, то біс — бісом, а ліс — лісом. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. біс — (-а) ч. Словник жарґонної лексики української мови
  6. біс — див. чорт Словник синонімів Вусика
  7. біс — (франц. bis, від лат. bis – двічі) вигук захоплення, яким публіка на виставі, концерті тощо запрошує повторити виступ. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. біс — біс всели́вся (посели́вся) в кого. Хто-небудь перебуває в збудженому стані, робить незрозумілі вчинки. Та коли переступили поріг готелика, .. знов поселився в Тетяну Василівну біс незгоди (П. Загребельний). бісеня́та всели́лися. Фразеологічний словник української мови
  9. біс — ЧОРТ (уявна надприродна істота, яка втілює в собі зло), БІС, ЧОРТЯ́КА розм., ГА́СПИД (А́СПИД) розм., ГАСПИДЯ́КА підсил. розм., ДІ́ДЬКО розм., КУЦА́К розм., КУ́ЦИЙ розм., КУЦА́Н розм., КУЦЬ розм., АНТИ́ПКО діал., А́РІДНИК діал., МОЛЬФА́Р (МОЛФА́Р) діал. Словник синонімів української мови
  10. біс — Біс (ще раз), не відм. біс, бі́са, -сові, -се! біси́, -сі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. біс — БІС¹, а, ч. 1. Уявна надприродна істота, що втілює зло і звичайно зображується у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, чорт, диявол, сатана. — Як воно скоїлось — і не вгадаю. Се біс проклятий спокусив (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах