біс

БІС¹, а, ч.

1. Злий дух, слуга диявола.

– Як воно скоїлось – і не вгадаю. Се біс проклятий спокусив (Л. Глібов);

Багатому й біс дітей колише, – говорить давнє прислів'я (Іван Ле);

– Їм чи чорт, чи біс, аби яйця ніс (Ю. Збанацький).

2. Уживається як лайка.

Сунеться який біс – йому колючка в ніс (Л. Глібов).

◇ (1) Біс (злий дух) всели́вся (посели́вся) <рідко Бісеня́та всели́лися> в кого – хто-небудь, перебуваючи в стані збудження, запалу і т. ін., робить незрозумілі, дивні вчинки.

Сама ж [Сивилла] вся корчилась, кривилась, Мов дух вселився в неї злий (І. Котляревський);

Якісь, певне, лихі бісенята вселилися в молоду Олімпіаду. Господарка такі коники викомарювала, що я аж з дива на ніч перехрестився (О. Ковінька);

Та коли переступили поріг готелика, .. знов поселився в Тетяну Василівну біс незгоди (П. Загребельний);

(2) Біс злиза́в (ізлиза́в) кого – хто-небудь безслідно пропав, зник.

– Сомка твого вже біс ізлизав – не бійсь, не викрутиться з запорозьких лап! (П. Куліш);

(3) Біс (кат, чорт) би його́ (тебе́, її́ і т. ін.) взяв, лайл. – уживається для вираження обурення, незадоволення, досади і т. ін.

– Іванов, де ти? – кричав хтось у темряві. – Де ти, чорт би тебе взяв! (О. Гончар);

(4) Біс одни́м мотузо́чком скрути́в кого, зневажл. – хтось міцно здружився, маючи спільні інтереси, уподобання.

Недарма ж він з Варавою дружить, а це із Левченком зв'язався. Хіба ж не видно, що біс їх одним мотузочком скрутив? (М. Стельмах);

(5) Біс узя́в (вхопи́в) зневажл.:

а) (кого) хто-небудь помер, загинув.

Узяв біс пана, – хай бере й підпанків (прислів'я);

Мов пара отрутна, штрикнув [напій] його в ніс. І скрикнув Василь, і вхопив його біс (В. Самійленко);

Недарма ж кажуть люди, що поки ситий схудне, то худого й біс візьме (П. Козланюк);

б) (що) пропало, згинуло що-небудь (про тварину).

Ой гоп, та й усе, Хома паску несе, а Хомиха порося, воно вирвалося і побігло в ліс, там узяв його біс (з народної творчості);

– Навіщо ж ти накохав того скоту, коли не хочеш сам глядіти?.. – Не візьме його, мамо, біс! – весело одмовляє Чіпка (Панас Мирний);

(6) Біс (чорт, ді́дько, кат) із ним (з не́ю, з тобо́ю і т. ін.) – уживається для вираження примирення з чим-небудь, байдужості до когось, чогось.

– Чорт з нею, з економією. Подумаєш – щастя. Була б шия, а ярмо знайдеться! (А. Головко);

Кат із ним. Що буде, те й буде (В. Кучер);

– Продаш [продаси] [корову] для такого чоловіка! Дідько з нею! (М. Стельмах);

З кошика потроху вилітали й розбивалися яєчка, і до нього веселими очима сміялися жовтки. Ну, й кат із ними. Кузьма вже не заздрий на таку закуску (М. Стельмах);

– Діло й на тебе є. – А кат із ним, із тим ділом, – відмахнувся Дорошенко (О. Гончар);

– Ну і біс з ним! – відмахнувся Ясень, оволодівши трохи собою. – Є чого так переживати (Ю. Бедзик);

(7) Біс (чорт, рідко чортеня́) штовха́є [під ребро́] кого – хто-небудь робить якісь погані, необдумані вчинки ніби проти його волі.

Хіба ж Тоня, його розумна, твереза, практична Тоня, сіла б із ним в каючок, якби і її не штовхало оте чортеня зваби, спокуси, жадання торкнутися чогось заборонного, звідати незвіданого? (О. Гончар);

Якийсь біс штовхав його сьогодні під ребро і весь час спонукав на хлоп'ячі вихватки (П. Загребельний);

(8) Біс (чорт, нечи́стий і т. ін.) спокуша́є / спокуси́в кого – хто-небудь не може утриматись від поганих учинків.

Що мені робити? Мене спокушає нечистий (І. Нечуй-Левицький);

(9) Біс (чорт) сі́пає за язи́к кого – кому-небудь нестерпно хочеться сказати щось, хтось не стримується від зайвих слів.

– Пробачте, що... – Пробачаю, – задавнений біс сіпає вчителя за язик, – що зробиш: вдача (М. Стельмах);

Де в бі́са (в чо́рта)! див. де²;

Диви́тися (рідко позира́ти) бі́сом див. диви́тися;

(10) До бі́са (до дия́вола, рідше к бі́су, к дия́волу):

а) (кого, чого і без дод.) багато, безліч.

Дурниці вареники і варяниці, інша справа борщ, – хоч поганий, так до біса! (прислів'я);

– Та й до біса ж у цього паші всякого надбання! Якби підпалити – днів зо три горіло б! (М. Пригара);

Качви тієї й справді в Інгульській заплаві було до біса (О. Сизоненко);

б) дуже, занадто, надзвичайно.

– Гаразд, гаразд, докторе, – заспокоїв його жартуючи Яремченко, – я дуже терплячий гість, хоч, правду кажучи, до біса зголоднівся (Д. Бедзик);

– Леонтій Леонтійович – людина статечна, розумна і до біса хитра (П. Кочура);

Жінка поставила пляшку і кинулась до печі. Коляда стежив за її спритними рухами і думав, що оця Маланка до біса славна молодичка (М. Зарудний);

в) уживається для вираження категоричного небажання мати справу з ким-, чим-небудь, терпіти когось, щось.

– Пхе, – каже господар, – якого ж чорта нам коло них панькати? – К дияволу кармазинів! – загукала громада, роздрочившись, як бугаї (П. Куліш);

[Твардовський:] Я з вами згоден: тиран-поміщик – к бісу (С. Голованівський);

Не вперше їй чути від чоловіка: .. збудую [канал] і більше не буду .. кину до біса, кладовщиком [комірником] або завгаром піду (О. Гончар);

До біса якогось вовка сіроманця, до біса мисливську забавку, бо є інші сіроманці, яких треба провчити назавжди (М. Стельмах);

г) у знач. виг. уживається, коли проганяють, відпускають або впускають кого-небудь кудись з невдоволенням, обуренням і т. ін.; куди завгодно.

– Та пустіть її до біса, – крикнув затурканий писар. Молодицю пустили (Марко Вовчок);

– Я сказала .. незграбно пошито. – Ну і к дияволу її, коли так! – рішила панночка, зірвавши з себе .. блузку (Леся Українка);

Марко почервонів, як рак, і шпурнув даскалові гаманець у лице. – Йди до диявола! Ти зневагу і кривду червінцями хочеш заплатити, і то шляхтичеві? (А. Чайковський);

[Шалімов:] Та забирайтесь ви всі до біса з вашим Мальованим (І. Кочерга);

ґ) уживається для вираження заперечення чого-небудь або обурення чимсь.

Всі вони [теоретики] в один голос повторяли те саме: в боротьбі здобудеш право своє. Мене при цьому лиш одне дивувало: чому, до диявола, ця сама боротьба мусить обов'язково мати аж такий безобразний вираз? (У. Самчук);

Іди́ [собі́] до чо́рта (до бі́са, до ді́дька, до ли́ха, к бі́су, к чо́рту, під три чорти́ і т. ін.), див. іти́;

[І] [сам] чорт (біс) не розбере́ (не пізна́є) див. чорт;

Іти́ (леті́ти) / піти́ (полеті́ти) до чо́рта (до ді́дька, к чо́рту, під три чорти́, к бі́су і т. ін.), див. іти́;

Куди́ чорт (біс, нечи́стий і т. ін.) поні́с див. чорт;

Ма́тері (бі́сові, рідше ті́тці) його́ (її́, ї́хній і т. ін.) кові́нька (ко́рінь) див. кові́нька;

(11) На [яко́го] бі́са (чо́рта), лайл. – для чого, навіщо; зовсім непотрібний або непотрібно.

На чорта та худоба, коли жить неподоба (Номис);

– То ти хоч би пику вмив, – докоря йому Лушня. – На біса я буду мити, коли дощ і без того обмиє (Панас Мирний);

– На якого біса їх [блузки] шити, коли не носити? (Леся Українка);

– Що, теж в Америку закортіло? – Та на біса вона мені, ваша Америка (О. Довженко);

– На чорта мені здалися твої і Юркові книжки! Ти діло говори! – скипів Митрофан (М. Стельмах);

(12) [Не] з бі́са ([не] з чо́рта) – дуже, вельми, занадто.

Прикидаєшся, мов бідний, щоб більшу ціну узяти. Не з чорта ж хитрий (Г. Квітка-Основ'яненко);

З біса розумна ти [Катря], моя люба! – кепкує з неї Лазар (Марко Вовчок);

– Піду, – каже Марина, – втечу від лиха! Не з біса й я хитра! Не дамся я тому лиху!.. (І. Нечуй-Левицький);

“Та який ти з біса мудрий! – Мовить лицар, – ще ні разу Я таких, як ти, не бачив” (Леся Українка);

Одарка Дармограїха вдалася .. з чорта розумна (Є. Гуцало);

Степан розповідав мені щось з біса веселе, сам реготав з цього (П. Загребельний);

(13) Не узя́в його́ (її́, їх і т. ін.) біс (кат, чорт) – уживається для вираження схвалення кого-, чого-небудь, захоплення кимсь, чимсь.

– Вже де появиться [Василь], то усі дівчата коло нього. І танцювати, і жартувати, не узяв його біс (Г. Квітка-Основ'яненко);

Вона, кат її не взяв, препишна молодиця (Марко Вовчок);

Та й сам Ґава – не взяв його кат – догадливий удався (І. Франко);

Ні чорта́ (ні бі́са) див. чорт;

Оди́н чорт (біс, ді́дько) <�Одна́ сатана́> див. чорт;

Позира́ти во́вком (бі́сом, зи́зом і т. ін.) див. позира́ти;

Посла́ти до бі́са (до чо́рта) див. посила́ти;

(14) Сам біс (чорт) го́лову зве́рне – неможливо розібратися в чому-небудь дуже заплутаному, зрозуміти що-небудь.

Бюрократ так справу поверне, що сам біс голову зверне (приказка);

Сам чорт (чортя́ка, біс, сатана́) но́гу (но́ги) зло́мить (вло́мить, злама́є і т. ін.) див. чорт;

У чо́рта (у бі́са, у га́спида) див. чорт;

Хай (неха́й) йому́ (їй, їм і т. ін.) чорт (сім чорті́в, біс, га́спид і т. ін.), див. чорт;

Хоч [до бі́са] у пе́кло див. пе́кло;

Чорт (біс) зна (зна́є) що див. чорт;

Чорт (біс) [його́] ба́тька (рідше ма́му) зна́є (зна) <�Чорти́ (біси́) [його́] ба́тька (рідше ма́му) зна́ють> див. чорт;

Чорт (біс) [його́ (її́, вас і т. ін.)] бери́ (забира́й) / візьми́ (побери́, забери́ і т. ін.) див. чорт;

Чорт (ді́дько, дия́вол, біс, га́спид і т. ін.) [його́ (тебе́, їх і т. ін.)] [ду́шу] зна́є (зна) див. чорт;

Що за чорт (біс)? див. чорт;

(15) Яки́й (рідко кий) біс! – уживається як заперечення, спростування у знач. ні!, де там!

Чіпка випив [чарку] і собі. – Що, посолодшало? – Кий біс! (Панас Мирний);

Як (мов, ні́би і т. ін.) лихи́й (рідше нечи́стий, біс і т. ін.) попу́тав див. лихи́й¹;

Яко́го чо́рта (бі́са, га́спида) див. чорт.

БІС², виг.

Уживається як прохання глядачів повторити виступ.

Панночки для виду поопускали очі у землю, а паничі і пани одно гукали: “біс! біс!” (Панас Мирний);

Бійці аплодували, тупотіли ногами і на повні груди гукали “браво” та “біс” (Ю. Смолич).

◇ (1) На біс, зі сл. викликати, співати і т. ін. – повторно, на прохання глядачів, слухачів.

Виходить в “збірному концерті” улюбленець публіки, .. і вже знаєш наперед, що він заспіває “першим номером”, що – “на біс” (М. Рильський);

Ася чудово грала на роялі, і це був, напевно, найкращий номер. Її без кінця викликали на біс (О. Іваненко);

З першої сцени публіка вже відчула чудового актора і з натхненням викликала його на біс (із журн.).