втрачати
Губити, лишатися без, ід. випускати з рук, р. утрачати, погубляти; (силу) позбуватися <�збуватися> чого; (час) марнувати, гайнувати, гаяти; (в ділі) мати збитки <�втрати>, зазнавати збитків <�втрат>.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- втрачати — втрача́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- втрачати — ВТРАЧА́ТИ див. утрача́ти. Словник української мови у 20 томах
- втрачати — втрача́ти / втра́тити ґрунт під нога́ми. Переставати бути впевненим у собі, в своїх силах, бути позбавленим того, на чому тримається суспільне чи службове становище, світогляд і т. ін. Фразеологічний словник української мови
- втрачати — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
- втрачати — Втрача́ти, -ча́ю, -ча́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)