втікати

Давати драла <�драпака>, показувати хвіст, кн. рятуватися втечею; (- армію) ВІДСТУПАТИ; (з неволі) звільнятися, визволятися; (з дому) покидати що; (з армії) дезертувати; (- вариво) вибігати; (з очей) пропадати, зникати; (чого) уникати, оминати; дк. ВТЕКТИ, дременути, драпонути, гайнути, дати дьору <�тяги>, ударитися навтіки, винести ноги; ФР. дітися <н. куди ти втечеш?>.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

втікати — втіка́ти 1 дієслово недоконаного виду вливатися рідко втіка́ти 2 дієслово недоконаного виду швидко відходити, відбігати; таємно виїжджати Орфографічний словник української мови
втікати — [ўт'ікатие] = утікати -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
втікати — I -ає, недок., у що, рідко. Те саме, що впадати I 1). II втікач, втікачів, втікачка, втікаччин, втіки див. утікати I, утікач і т. д. Великий тлумачний словник сучасної мови
втікати — ВТІКА́ТИ¹, а́є, недок., у що, рідко. Те саме, що впада́ти¹ 1. Удай втікає в Сулу (з навч. літ.). ВТІКА́ТИ² див. утіка́ти¹. Словник української мови у 20 томах
втікати — Був би втік, якби так довші ноги мав. Іронія, коли хто втікав, а зловили. Втік, аж за ним закурилося. Так дуже втікав, що аж куряву збив. Втіканка не славна, але пожиточна. Втікаючого називають боягузом, але він скористав утечею. Приповідки або українсько-народня філософія
втікати — ВПАДА́ТИ (УПАДА́ТИ), ВЛИВА́ТИСЯ (УЛИВА́ТИСЯ), ВПЛИВА́ТИ (УПЛИВА́ТИ), ВТІКА́ТИ (УТІКА́ТИ) рідше. — Док.: впа́сти (упа́сти), вли́тися (ули́тися), вплисти́ (уплисти́), втекти́ (утекти́). Словник синонімів української мови
втікати — Втіка́ти, втіка́ю, втіка́єш; втекти́, втечу́, втече́ш; втік, втекла́, втекли́; вті́кши; втечи́, втечі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
втікати — ВТІКА́ТИ¹, а́є, недок., у що, рідко. Те саме, що впада́ти¹ 1. ВТІКА́ТИ², ВТІКА́Ч, ВТІКА́ЧКА, ВТІ́КИ див. утіка́ти¹, утіка́ч і т. д. Словник української мови в 11 томах