1. Приповідки або українсько-народня філософія

втікати

Був би втік, якби так довші ноги мав.

Іронія, коли хто втікав, а зловили.

Втік, аж за ним закурилося.

Так дуже втікав, що аж куряву збив.

Втіканка не славна, але пожиточна.

Втікаючого називають боягузом, але він скористав утечею.

Втік, не втік, а побігти можна.

Чи скористає, чи ні, а спробувати вільно.

Козаку не втічи від Січі.

Козаки так зживались з січовим товариством та порядками, що лишивши Січ, все за нею тужили, тому й навідувались до неї часто.

Не втікає чоловік від калача, але від бича.

Чоловік утікає від лиха, від біди, а не від добра.

Не втікаю, але йду, не розкіш лишаю, а біду.

З доброї своєї волі забираюсь, бо мені лихо тут.

Сам тікає і сам кричить: ловіть злодія.

Професійні злодії утікаючи перед погонею кричать: ловіть злодія, щоб тим способом відвернути увагу від себе.

Святим втіком не горди.

Як можеш втечи від лиха, то втікай.

Хто втікає, той не питає.

Не зважає на перепони, та не питає дороги.

Ще ніхто не втік від своєї долі.

Що має бути, те не мине, бо такий порядок річей у світі. Віра у фаталізм.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. втікати — втіка́ти 1 дієслово недоконаного виду вливатися рідко втіка́ти 2 дієслово недоконаного виду швидко відходити, відбігати; таємно виїжджати Орфографічний словник української мови
  2. втікати — Давати драла <�драпака>, показувати хвіст, кн. рятуватися втечею; (- армію) ВІДСТУПАТИ; (з неволі) звільнятися, визволятися; (з дому) покидати що; (з армії) дезертувати; (- вариво) вибігати; (з очей) пропадати, зникати; (чого) уникати, оминати; дк. Словник синонімів Караванського
  3. втікати — [ўт'ікатие] = утікати -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  4. втікати — I -ає, недок., у що, рідко. Те саме, що впадати I 1). II втікач, втікачів, втікачка, втікаччин, втіки див. утікати I, утікач і т. д. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. втікати — ВТІКА́ТИ¹, а́є, недок., у що, рідко. Те саме, що впада́ти¹ 1. Удай втікає в Сулу (з навч. літ.). ВТІКА́ТИ² див. утіка́ти¹. Словник української мови у 20 томах
  6. втікати — ВПАДА́ТИ (УПАДА́ТИ), ВЛИВА́ТИСЯ (УЛИВА́ТИСЯ), ВПЛИВА́ТИ (УПЛИВА́ТИ), ВТІКА́ТИ (УТІКА́ТИ) рідше. — Док.: впа́сти (упа́сти), вли́тися (ули́тися), вплисти́ (уплисти́), втекти́ (утекти́). Словник синонімів української мови
  7. втікати — Втіка́ти, втіка́ю, втіка́єш; втекти́, втечу́, втече́ш; втік, втекла́, втекли́; вті́кши; втечи́, втечі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. втікати — ВТІКА́ТИ¹, а́є, недок., у що, рідко. Те саме, що впада́ти¹ 1. ВТІКА́ТИ², ВТІКА́Ч, ВТІКА́ЧКА, ВТІ́КИ див. утіка́ти¹, утіка́ч і т. д. Словник української мови в 11 томах