відживати

Значення в інших словниках

1. відживати — віджива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. відживати — -аю, -аєш, недок., віджити, -иву, -ивеш; мин. ч. віджив, -жила, -жило; мн. віджили; док. 1》 Закінчувати своє життя, існування; відмирати. Відживати своє. 2》 Ставати знову живим; оживати. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відживати — ВІДЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЖИ́ТИ, иву́, иве́ш; мин. ч. віджи́в, жила́, ло́; мн. віджили́; док. 1. Закінчувати своє життя, припиняти існування; відмирати. Старе одживає, нове – народжується (Остап Вишня); Лише одні сухостої мертво-понурі стоять... Словник української мови у 20 томах
4. відживати — ЗНИКА́ТИ (переставати існувати, бути в наявності), ЩЕЗА́ТИ, ПРОПАДА́ТИ, ДІВА́ТИСЯ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, ЗАПОДІВА́ТИСЯ розм., ЧЕ́ЗНУТИ розм., ЗБУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
5. відживати — Віджива́ти, -ва́ю, -ва́єш; віджи́ти, -живу́, -живе́ш, -живу́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. відживати — ВІДЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЖИ́ТИ, иву́, иве́ш; мин. ч. віджи́в, жила́, ло́; мн. віджили́; док. 1. Закінчувати своє життя, існування; відмирати. Старе одживає, нове — народжується (Вишня, II, 1956, 143). Віджива́ти (віджи́ти) своє́ (свій вік і... Словник української мови в 11 томах
7. відживати — Віджива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. віджити, -живу, -веш, гл. 1) Оживать, ожить; приходить, придти въ себя. 2) Отживать, отжить. Він уже свій вік оджив. Словник української мови Грінченка