гонитель

Значення в інших словниках

1. гонитель — гони́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. гонитель — -я, ч. 1》 Той, хто обмежує в правах кого-небудь, переслідує кого-, що-небудь; гнобитель. 2》 рідко. Той, хто женеться за ким-небудь, переслідує когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гонитель — Гнобитель, утискувач Словник чужослів Павло Штепа
4. гонитель — ГОНИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. Той, хто обмежує в правах кого-небудь, переслідує кого-, що-небудь; гнобитель. Єремія .., прийнявши латинство, став найлютішим гонителем православного люду (О. Словник української мови у 20 томах
5. гонитель — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
6. гонитель — ГНОБИ́ТЕЛЬ (той, хто не дає вільно жити, розвиватися, завдає матеріальних і моральних утисків кому-небудь), ПРИГНО́БЛЮВАЧ, УТИ́СКУВАЧ, ГОНИ́ТЕЛЬ, УТИ́СНИК, ДУШИ́ТЕЛЬ, ДУШМА́Н заст. Словник синонімів української мови
7. гонитель — ГОНИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. Той, хто обмежує в правах кого-небудь, переслідує кого-, що-небудь; гнобитель. Єремія.., прийнявши латинство, став найлютішим гонителем православного люду (Стор., І, 1957, 365). 2. рідко. Словник української мови в 11 томах
8. гонитель — Гонитель, -ля м. 1) Гонитель. От з того часу і став на неї гонителем. Кв. Один Грицько, другий Андрій, на віру гонитель. ЗОЮР. І. 315. 2) Гоняющійся за чѣмъ, любитель чего. Наші родителі за тим не гонителі. Ном. № 5147. Словник української мови Грінченка