1. Словник синонімів української мови

гонитель

ГНОБИ́ТЕЛЬ (той, хто не дає вільно жити, розвиватися, завдає матеріальних і моральних утисків кому-небудь), ПРИГНО́БЛЮВАЧ, УТИ́СКУВАЧ, ГОНИ́ТЕЛЬ, УТИ́СНИК, ДУШИ́ТЕЛЬ, ДУШМА́Н заст. Для того, щоб пасти свою худобу, казахська біднота мусила була орендувати землю в своїх гнобителів (О. Донченко); Повстання проти утискувачів; Прилюдно він назвав мене колись утисником і ще зганьбив словами (Б. Грінченко); Безбожний царю! Творче зла! Правди гонителю жестокий! Чого накоїв на землі! (Т. Шевченко); Розпалився до краю, розгнівався староста, з лайкою на Харитоненка напустився — душитель клятий, павук, гнобитель (К. Гордієнко); — Щось затівають пани-ляхи, — сказав один козак. — Хитрують, душмани, — погодився й другий (П. Панч). — Пор. експлуата́тор.

ПЕРЕСЛІ́ДУВАЧ (той, хто наздоганяє когось), ПОГО́НЕЦЬ заст., ПЕРЕСЛІДО́ВНИК діал., ГОНИ́ТЕЛЬ рідше. Партизан.. інколи обертався назад, припадав до землі, стріляв по переслідувачах (Ю. Збанацький); Біглому одна дорога, а погонцеві десять (І. Франко); Владко, закусивши губи аж до крові, бив руками і ногами, силкуючись вирватися від переслідовника (І. Франко); Герман почув тупіт кроків близько дверей колиби, — видно, його гонителі зазирали досередини (І. Франко).

ПЕРЕСЛІ́ДУВАЧ (той, хто завдає утисків), ГОНИ́ТЕЛЬ. Єремія.., прийнявши латинство, став найлютішим гонителем православного люду (О. Стороженко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гонитель — гони́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гонитель — Переслідувач, ГНОБИТЕЛЬ, душитель. Словник синонімів Караванського
  3. гонитель — -я, ч. 1》 Той, хто обмежує в правах кого-небудь, переслідує кого-, що-небудь; гнобитель. 2》 рідко. Той, хто женеться за ким-небудь, переслідує когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гонитель — Гнобитель, утискувач Словник чужослів Павло Штепа
  5. гонитель — ГОНИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. Той, хто обмежує в правах кого-небудь, переслідує кого-, що-небудь; гнобитель. Єремія .., прийнявши латинство, став найлютішим гонителем православного люду (О. Словник української мови у 20 томах
  6. гонитель — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  7. гонитель — ГОНИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. Той, хто обмежує в правах кого-небудь, переслідує кого-, що-небудь; гнобитель. Єремія.., прийнявши латинство, став найлютішим гонителем православного люду (Стор., І, 1957, 365). 2. рідко. Словник української мови в 11 томах
  8. гонитель — Гонитель, -ля м. 1) Гонитель. От з того часу і став на неї гонителем. Кв. Один Грицько, другий Андрій, на віру гонитель. ЗОЮР. І. 315. 2) Гоняющійся за чѣмъ, любитель чего. Наші родителі за тим не гонителі. Ном. № 5147. Словник української мови Грінченка