деренчати

Дерчати, дренчати, бряжчати; (- голос) дрижати, тремтіти; деренькотіти, деренькотати.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. деренчати — (видавати звук від тремтіння чогось) дирчати, деркотати, диркати. Словник синонімів Полюги
  2. деренчати — деренча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. деренчати — -чить, недок. Видавати уривчасті дрижачі звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. деренчати — див. звучати; співати Словник синонімів Вусика
  5. деренчати — БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети — утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИ підсил. Словник синонімів української мови
  6. деренчати — Деренча́ти, -нчу́, -нчи́ш, -нча́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. деренчати — ДЕРЕНЧА́ТИ, чи́ть, недок. Видавати уривчасті дрижачі звуки. Маланка.. бухика по хаті, аж шибки деренчать (Коцюб., II, 1955, 32); Кілька млинків, крутячись на вітрі, весело деренчали, гули (Донч., IV, 1957, 71); // перен. Звучати уривчасто; дрижати (перев. Словник української мови в 11 томах
  8. деренчати — Деренчати, -чу, -чиш гл. 1) Дребезжать. Г. Барв. 26. 2) Жужжать. Увійшов у омшівник, бжола тільки що чути деренчить, ну, ще жива. Черниг. у. Словник української мови Грінченка