1. Словник синонімів Караванського

дивно

пр., в дивовижу, навдивовижу, ід. ти скажи; чудно < всі мож. пох. від ДИВНИЙ; ПР. СЛ. дивина, диво, дивовижа.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дивно — (з незвичністю) навдивовижу, незвично, чудно// на диво. Словник синонімів Полюги
  2. дивно — ди́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. дивно — Присл. до дивний. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дивно — ДИ́ВНО, ЧУ́ДНО, ДИВОВИ́ЖНО, НАВДИВОВИ́ЖУ, ЧУДЕРНА́ЦЬКО (ЧУДЕРНА́ЦЬКИ), НЕЗВИ́ЧНО, НА ДИ́ВО, НА ПРОДИ́ВО розм., ДИВО́ЧНО розм. Мов намальований сіяв (гість), І став велично на порозі, І, уклонившися, вітав Марію тихо. Їй, небозі, Аж дивно, чудно (Т. Словник синонімів української мови
  5. дивно — ДИ́ВНО. Присл. до ди́вний. Якось він дивно прозивався, але ми називали його «Йойна з трьома бородами» (Фр., IV, 1950, 10); Не беріть мені за зле, коли я у Львові поводилась дивно і проявляла видиму байдужність до того, що повинно інтересувати мене (Л. Словник української мови в 11 томах