добігати

Значення в інших словниках

1. добігати — добіга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. добігати — -аю, -аєш, недок., добігти, -біжу, -біжиш, док. 1》 Бігом досягати якого-небудь місця; прибігати. || перен. Швидко рухаючись, поширюючись, досягати чого-небудь (про хвилі, звуки і т. ін.). || перен. Наближатися до кінця, завершуватися. 2》 тільки док., діал. Підхопити (хворобу). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. добігати — ДОНО́СИТИСЯ (про звуки, запахи та ін. — ставати чутним, відчутним), ДОЛІТА́ТИ, ДОХО́ДИТИ, ДОЛИНА́ТИ, ДОСЯГА́ТИ, ПРИНО́СИТИСЯ розм., ПРИЛІТА́ТИ розм., ПРИБИВА́ТИСЯ розм., ДОБІГА́ТИ розм., НАДЛІТА́ТИ розм.; ПРОНИКА́ТИ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
4. добігати — ДОБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОБІ́ГТИ, біжу́, біжи́ш, док. 1. Бігом досягати якого-небудь місця; прибігати. Добігає до села Та прямісінько до хати, Де Ма-русенька жила (Щог., Поезії, 1958, 248); Добігаємо до вулички, нею йдемо ліворуч (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
5. добігати — Добігати, -гаю, -єш сов. в. добігти, -біжу, -жиш, гл. Добѣгать, добѣжать. Швидкий сам добіжить, а смирного Бог донесе. Ном. № 1968. 2) добігти чого. Пріобрѣсти что, добыть что; о болѣзни: захватить. Мабуть чи не сухоти добігла й кров'ю стала хряпати. Г. Барв. 454. Словник української мови Грінченка