живий

Не мертвий, о. поки голова на плечах, р. живущий; (образ) виразний, яскравий, чіткий; (в русі) жвавий; (зв'язок) органічний, безпосередній; (факт) реальний, життєвий; (слід) свіжий, гарячий; живенький, <�живий->живісінький.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

живий — живи́й прикметник Орфографічний словник української мови
живий — див. жвавий Словник синонімів Вусика
живий — [жиевий] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
живий — -а, -е. 1》 Який існує, здійснює обмін речовин із зовнішнім середовищем, здатний рости, розмножуватися; прот. мертвий. || Який є невід'ємною ознакою істоти, що живе, існує. || у знач. ім. живе, -вого, с. Все, що виявляє ознаки життя, що живе, існує. Великий тлумачний словник сучасної мови
живий — живи́й: ◊ в живі́ очі → око Лексикон львівський: поважно і на жарт
живий — Де живий не зайде, там мертвого донесуть. До могили ніхто не йде, а несуть. Живий живе гадає, а смерть не чекає. Журиться життєвими справами, не знаючи, що смерть приходить. Іде йму і з живого і з мертвого. Про священика, якому платять за церковні треби. Приповідки або українсько-народня філософія
живий — болю́че (живе́, найболю́чіше і т. ін.) мі́сце чиє, у кого і без додатка. Те, що найбільше турбує когось, що є причиною чиїх-небудь переживань, неприємностей і т. ін. Фразеологічний словник української мови
живий — ЖВА́ВИЙ (про очі, погляд, обличчя — який часто змінює свій вираз), РУХЛИ́ВИЙ, ЖИВИ́Й, ШВИДКИ́Й, МЕТКИ́Й, БИ́СТРИЙ розм., ПРУДКИ́Й розм., ПРОВО́РНИЙ розм. (про очі, погляд). Її жваве личко пожурнішало на якусь мить (Є. Гуцало); Вужчають і світлішають.. Словник синонімів української мови
живий — Живи́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
живий — ЖИВИ́Й, а́, е́. 1. Який існує, здійснює обмін речовин із зовнішнім середовищем, здатний рости, розмножуватися; протилежне мертвий. Надбіг другий вовк і з живого ще теляти вирвав шматок м’яса (Коцюб. Словник української мови в 11 томах