забуття

Непам'ять; ОК. втеча від дійсности; У ФР. задума; З.П. дрімота, сон; (втрата тями) безпам'ять, непритомність; (від збудження) екзальтація, сил. нестяма; самозабуття.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

забуття — (втрата пам'яті про когось) непам'ять. Словник синонімів Полюги
забуття — забуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
забуття — див. сон Словник синонімів Вусика
забуття — [забут':а] -т':а, р. мн. -т':іў Орфоепічний словник української мови
забуття — -я, с. 1》 Втрата згадки про кого-, що-небудь. || Неприйняття до уваги чого-небудь. Відходити в забуття — остаточно забуватися, не згадуватися. 2》 Стан того, хто повністю відсторонився від щоденних турбот, думок, переживань і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
забуття — ДРІМО́ТА (напівсонний стан), НАПІВСО́Н, ПІВСО́Н, НАПІВ'Я́ВА, ДРІ́МКИ розм., фольк., ДРІМЛИ́ВИЦІ фольк., ДРЕ́МА заст.; ЗАБУТТЯ́ (неповний, нездоровий сон). Він очі заплющує і поринає В дрімоту, в півсон (Л. Словник синонімів української мови
забуття — Забуття́, -ття́, -ттю́, у -тті́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
забуття — ЗАБУТТЯ́, я́, с. 1. Втрата згадки про кого-, що-небудь. [Мавка:] Коли б могла я тільки захотіти її [муку] забути, я пішла б з тобою, але ніяка сила в цілім світі не дасть мені бажання забуття (Л. Укр., III, 1952, 248); Ви найшли б.. Словник української мови в 11 томах
забуття — Забуття́, -тя́ с. 1) Забвеніе. Продаємо чортяці тіло й душу за нещасливу забуття хвилину. К. ЦН. 217. 2) Забытье. Усе кругом спало, мов зачароване, в тихім забутті теплої ночі. Мир. ХРВ. 19. Словник української мови Грінченка