заволікати

Значення в інших словниках

1. заволікати — заволіка́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
2. заволікати — -аю, -аєш, недок., заволокти і рідко заволікти, -очу, -очеш; мин. ч. заволок і заволік, -ла, -ло; док., перех. 1》 Пересуваючись у просторі, закривати, затягувати, оповивати що-небудь (про хмари, дим, туман і т. ін.). || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заволікати — ОПОВИВА́ТИ (про дим, туман, хмари, пил і т. ін. — поширюючись, укривати з усіх боків), ОБГОРТА́ТИ (ОГОРТА́ТИ), ОБВОЛІКА́ТИ, ЗАВОЛІКА́ТИ, ЗАТЯГА́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ, ОБЛЯГА́ТИ, ПОВИВА́ТИ, ОБВИВА́ТИ, ПОКРИВА́ТИ, ВКРИВА́ТИ (УКРИВА́ТИ), КРИ́ТИ, ЗАСТИЛА́ТИ... Словник синонімів української мови
4. заволікати — Заволіка́ти, -ліка́ю, -ліка́єш; заволокти́, -лочу́, -ло́чеш, -ло́чуть; заволі́к, -локла́, -локли́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. заволікати — ЗАВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАВОЛОКТИ́ і рідко ЗАВОЛІКТИ́, очу́, оче́ш; мин. ч. заволо́к і заволі́к, ла́, ло́; док., перех. 1. Пересуваючись у просторі, закривати, затягувати, оповивати що-небудь (про хмари, дим, туман і т. ін.). Вернидуб.. Словник української мови в 11 томах
6. заволікати — Заволіка́ти, -ка́ю, -єш гл. 1) сов. в. заволокти, -лочу, -чиш. Затягивать, затянуть; завлекать, завлечь. Мужик той послі заволік його въ тросник. Рудч. Ск. І. 200. Е, чоловік! чорт заволік! Ном. № 2896. Я було піякам кажу: «Пийте, та його не заволікайте». Словник української мови Грінченка