задовольняти

(запити) вдовольняти, (волю) вволяти; (потреби) забезпечувати; (жагу) угамовувати, заспокоювати, тамувати; (вимоги) відповідати чому; (примхи) догоджати чому; (умови) МАТ. справджувати; дк. ЗАДОВОЛЬНИТИ, (помсту) наситити.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

задовольняти — задовольня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
задовольняти — -яю, -яєш, недок., задовольнити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 Виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, претензії і т. ін. || Забезпечувати, вдовольняти кого-небудь, даючи щось бажане, потрібне в достатній кількості, до повного задоволення. Великий тлумачний словник сучасної мови
задовольняти — ЗАДОВОЛЬНЯ́ТИ (виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, претензії і т. ін.), УДОВОЛЬНЯ́ТИ (ВДОВОЛЬНЯ́ТИ), УВО́ЛЮВАТИ (ВВО́ЛЮВАТИ), УВОЛЯ́ТИ (ВВОЛЯ́ТИ), УДОВОЛЯ́ТИ (ВДОВОЛЯ́ТИ) заст., УКОНТЕНТО́ВУВАТИ (ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ) заст. Словник синонімів української мови
задовольняти — Задовольня́ти, -ня́ю, -ня́єш; задовольни́ти, -ню́, -ни́ш і задоволя́ти, -ля́ю, -ля́єш; задоволи́ти, -волю́, -воли́ш кого чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
задовольняти — ЗАДОВОЛЬНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАДОВОЛЬНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех. 1. Виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, претензії і т. ін. Юний читач справедливо вимагає, щоб література задовольняла його запити всіма своїми багатющими творчими засобами (Літ. Словник української мови в 11 томах
задовольняти — Задовольня́ти, -ня́ю, -єш сов. в. задовольнити, -ню́, -ниш, гл. Удовлетворять, удовлетворить. Такс вже серце Бог дав матері, що коли її дитина жива і здорова, то щоб була і щаслива, тогді тільки його і задовольниш. Стор. МПр. 56. Словник української мови Грінченка