задовольняти

ЗАДОВОЛЬНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАДОВОЛЬНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех.

1. Виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, претензії і т. ін.

Юний читач справедливо вимагає, щоб література задовольняла його запити всіма своїми багатющими творчими засобами (Літ. газ., 17.У 1951, 1);

— А я таки бажала б послухати книжки на нашій мові! — нарешті додала Марта. Швидко після того довелося мені те жадання Мартине задовольнити (Мирний, IV, 1955, 339);

Колишня феодальна або цехова організація промисловості не могла вже задовольнити попиту, що зростав разом з новими ринками (Комун, маніф., 1947, 15);

// Забезпечувати, вдовольняти кого-небудь, даючи щось бажане, потрібне в достатній кількості, до повного задоволення.

Партія і уряд докладають всіх зусиль, щоб повною мірою задовольнити постійно зростаючі матеріальні і культурні потреби трудящих (Тези про 300-річчя возз’єдн.., 1954, 28);

// Угамовувати, заспокоювати якісь почуття, прагнення і т. ін.

Жадібно припав [Денис] до холодної, як лід, чистої, свіжої води і довго пив її.., не в силах задовольнити своєї жаги (Тют., Вир, 1964, 244);

Звірі полювали один на одного, дрібнота рятувалася від хижаків, хижаки докладали всіх зусиль, щоб.. упіймати й задовольнити свою хіть до їжі (Донч., II, 1956, 43);

Знову старий свавільник потяг немовля дихати повітрям або ще кудись, щоб тільки задовольнити свій егоїзм, лишитися з онуком на самоті! (Ю. Янов., II, 1954, 109).

2. Викликати у кого-небудь почуття задоволення чимось.

Лижний спорт раптом перестав його задовольняти (Сміл., Зустрічі, 1936, 204);

Нарада ця не те щоб задовольнила Васюту, а просто не залишила в ньому прикрого почуття (Шовк., Інженери, 1956, 417);

Слідчий придивився до Рубана, пізнав, і слідчого це задовольнило (Ю. Янов., І, 1958, 110).

3. Бути, виявлятися відповідним до чиїх-небудь вимог, сподівань.

Опріч того, прохав би позволити мені змінити деякі вислови, коли вони не задовольняють з лексичного боку (Коцюб., III, 1956, 244);

Перевірені гібриди, якщо вони задовольняють усі вимоги, що ставляться до сорту, розмножуються у великій кількості.. і передаються виробництву (Юним мічур.., 1955, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. задовольняти — задовольня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. задовольняти — (запити) вдовольняти, (волю) вволяти; (потреби) забезпечувати; (жагу) угамовувати, заспокоювати, тамувати; (вимоги) відповідати чому; (примхи) догоджати чому; (умови) МАТ. справджувати; дк. ЗАДОВОЛЬНИТИ, (помсту) наситити. Словник синонімів Караванського
  3. задовольняти — -яю, -яєш, недок., задовольнити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 Виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, претензії і т. ін. || Забезпечувати, вдовольняти кого-небудь, даючи щось бажане, потрібне в достатній кількості, до повного задоволення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. задовольняти — ЗАДОВОЛЬНЯ́ТИ (виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, претензії і т. ін.), УДОВОЛЬНЯ́ТИ (ВДОВОЛЬНЯ́ТИ), УВО́ЛЮВАТИ (ВВО́ЛЮВАТИ), УВОЛЯ́ТИ (ВВОЛЯ́ТИ), УДОВОЛЯ́ТИ (ВДОВОЛЯ́ТИ) заст., УКОНТЕНТО́ВУВАТИ (ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ) заст. Словник синонімів української мови
  5. задовольняти — Задовольня́ти, -ня́ю, -ня́єш; задовольни́ти, -ню́, -ни́ш і задоволя́ти, -ля́ю, -ля́єш; задоволи́ти, -волю́, -воли́ш кого чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. задовольняти — Задовольня́ти, -ня́ю, -єш сов. в. задовольнити, -ню́, -ниш, гл. Удовлетворять, удовлетворить. Такс вже серце Бог дав матері, що коли її дитина жива і здорова, то щоб була і щаслива, тогді тільки його і задовольниш. Стор. МПр. 56. Словник української мови Грінченка