заспокоювати
Утихомирювати, угамовувати, укоськувати, влагіднювати, тихомирити, ід. заговорювати сльози; (нерви) урівноважувати; (серце) гамувати; (душу) розганяти сумніви де; (голод) ТАМУВАТИ; (цікавість) задовольняти; п.ф. ЗАСПОКОЮВАТИСЯ, вгамовуватися і п.ф.; (- біль) слабшати, (- бурю) затихати, ущухати; (на досягнутому) задовольнятися чим; док. ЗАСПОКОЇТИСЯ, перекипіти, осістися.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заспокоювати — заспоко́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- заспокоювати — див. підкорювати Словник синонімів Вусика
- заспокоювати — -юю, -юєш, недок., заспокоїти, -ою, -оїш, док., перех. 1》 Заглушувати, розвіювати чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання, тугу і т. ін. || Примушувати кого-небудь поводитися, триматися тихо, спокійно. 2》 Знімати біль, полегшувати хворобливий стан і... Великий тлумачний словник сучасної мови
- заспокоювати — ЗАДОВОЛЬНЯ́ТИ (виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, претензії і т. ін.), УДОВОЛЬНЯ́ТИ (ВДОВОЛЬНЯ́ТИ), УВО́ЛЮВАТИ (ВВО́ЛЮВАТИ), УВОЛЯ́ТИ (ВВОЛЯ́ТИ), УДОВОЛЯ́ТИ (ВДОВОЛЯ́ТИ) заст., УКОНТЕНТО́ВУВАТИ (ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ) заст. Словник синонімів української мови
- заспокоювати — Заспоко́ювати, -ко́юю, -ко́юєш; -ко́юй, -ко́юйте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заспокоювати — ЗАСПОКО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАСПОКО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех. 1. Заглушувати, розвіювати чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання, тугу і т. ін. Чіпка похвалився їй своїм горем та трохи сам не заплакав. Словник української мови в 11 томах
- заспокоювати — Заспокоювати, -ко́юю, -єш сов. в. заспокоїти, -ко́ю, -їш, гл. Успокаивать, успокоить. Ой ти вміла заспокоїть лякане серденько. К. Досв. 140. Галя його заспокоювала, голубила. Мир. ХРВ. 389. Словник української мови Грінченка