звитяжець

Значення в інших словниках

1. звитяжець — звитя́жець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. звитяжець — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
3. звитяжець — -жця, ч., уроч. 1》 Той, хто переміг у бою, у війні. || Герой, витязь, лицар. || Боєць, воїн. 2》 Той, хто, долаючи труднощі, наполегливо працюючи, демонструючи своє мистецтво і т. ін., досягає успіхів у чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. звитяжець — ВОЯ́К (військовослужбовець або учасник боїв, воєн), БОЄ́ЦЬ, ВО́ЇН, ВОЯ́КА розм., ВОЯЧИ́СЬКО фам., ВОЯЧНЯ́ збірн. розм., ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ уроч., ВИ́ТЯЗЬ поет., ВОЙОВНИ́К заст., ЗБОРО́НЕЦЬ заст., РА́ТНИК заст., РАТОБО́РЕЦЬ заст., РУБА́КА розм. Словник синонімів української мови
5. звитяжець — Звитя́жець, -жця, -жцеві, -жцю! -тя́жці, -жців = перемо́жець Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. звитяжець — ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ, жця, ч., уроч. 1. Той, хто переміг у бою, у війні. — Це козаки з походу вертаються,— пояснив Сава Петрович. — А їх ото зустрічають, як і подобає— звитяжців (Головко, II, 1957, 273); Тепер він мав іти, як нічний злодій… Безоружний... Словник української мови в 11 томах