здаватися

1. (кому) складати зброю, піддаватися, схиляти чоло перед ким; (на милість) покладатися, (на джерела) покликатися, посилатися; док. ЗДАТИСЯ, придатися, згодитися, пригодитися, стати в пригоді, знадобитися; 2. (великим) видаватися; (кому) уявлятися, увижатися, примарюватися.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здаватися — 1. Коли виглядати, а коли мати вигляд? Останнім часом слово виглядати набуло великого поширення з мало властивим значенням. У російській мові, звідки перенесено такий його зміст, є два дієслова: выглядывать (из окна)... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. здаватися — здава́тися 1 дієслово недоконаного виду визнавати себе переможеним; покладатися; посилатися здава́тися 2 дієслово недоконаного виду уявлятися Орфографічний словник української мови
  3. здаватися — див. бачитися; коритися; панікувати Словник синонімів Вусика
  4. здаватися — [здаватиес'а] здайус'а, здайес':а, здайец':а, здайеимос'а, здайеитес'а, здайуц':а Орфоепічний словник української мови
  5. здаватися — I здаюся, здаєшся, недок., здатися, здамся, здасися, док. 1》 Припиняючи опір, визнавати себе переможеним (перев. у бою). || Визнавати себе переможеним у суперечці, змаганні з ким-, чим-небудь і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. здаватися — здава́тися / зда́тися на сло́во чиє, яке. Погоджуватися з чимсь, слухати чиєї-небудь поради, піддаватися на що-небудь. — Отсе зять, а то дочка... Розсудіть їх, як ваша ласка, по правді... Я вже здаюся на ваше слово, як розсудите, так і буде... (М. Фразеологічний словник української мови
  7. здаватися — I. ЗДАВА́ТИСЯ (припиняючи опір, визнавати себе переможеним), КАПІТУЛЮВА́ТИ, ПІДДАВА́ТИСЯ, ВІДДАВА́ТИСЯ рідше, ПЕРЕДАВА́ТИСЯ заст. — Док.: зда́тися, капітулюва́ти, підда́тися, відда́тися, переда́тися. Есесівці боронилися вперто, здавалися неохоче (О. Словник синонімів української мови
  8. здаватися — ЗДАВА́ТИСЯ¹, здаю́ся, здає́шся, недок., ЗДА́ТИСЯ, зда́мся, здаси́ся, док. 1. Припиняючи опір, визнавати себе переможеним (перев. у бою). Якщо ворог не здається — його знищують (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах