казан

Значення в інших словниках

1. казан — (металева велика посудина) котел, баняк. Словник синонімів Полюги
2. казан — каза́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
3. казан — див. голова; чавун Словник синонімів Вусика
4. казан — -а, ч. 1》 Металева, перев. округлої форми посудина (з відкритою верхньою частиною) для варіння їжі, кип'ятіння води тощо; котел, чавун. 2》 перен., жарт. Про голову людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. казан — А, ч. Голова. Казан закипає від цих подій. Словник сучасного українського сленгу
6. казан — (-а) ч.; мол. Голова. ПСУМС, 30. Словник жарґонної лексики української мови
7. Казан — (Kazan) Елія (псевдонім Е. Казанжоглу), нар. 1909, америк. режисер грец. походження, актор театру і кіно, письменник; співпрацював з Group Theatre (Колективний театр); один із засновників Actor's Studio (Акторської робітні) в Нью-Йорку... Універсальний словник-енциклопедія
8. казан — ГОЛОВА́ (частина тіла), ЛОБ розм., КАЗА́Н ірон., жарт., МАКІ́ТРА ірон., МАКОТИ́РЯ ірон., ДОВБЕ́ШКА зневажл., КУ́МПОЛ зневажл., ГЛАВА́ уроч., заст., ГИ́РЯ діал., зневажл. (Катерина:) Подумаєш, вдарив старого Галушку по голові.. Словник синонімів української мови
9. казан — Каза́н, -на́; казани́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. казан — КАЗА́Н, а́, ч. 1. Металева переважно округлої форми посудина (звичайно з відкритою верхньою частиною) для варіння їжі, кип’ятіння води тощо; котел, чавун. Смола там в пеклі клекотіла і грілася все в казанах (Котл. Словник української мови в 11 томах
11. казан — Казан, -на м. Котелъ. Нехай наш казан закипить іще і з другого боку. К. ЧР. 108. Як у казані кипить. посл. ум. казано́к, -казаночок, -казанчик. Наймит роспалив багаття, повісив казанок і почав варити кашу. Левиц. І. Словник української мови Грінченка