карета

Значення в інших словниках

1. карета — каре́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. карета — [карета] -тие, д. і м. -т'і Орфоепічний словник української мови
3. карета — -и, ж. Закритий з усіх боків чотириколісний кінний повіз на ресорах. Карета швидкої допомоги — спеціальна автомашина, що доставляє до лікарні хворого, який потребує негайної медичної допомоги, або лікаря до потерпілого чи хворого. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. карета — Берлин, коляса, коч, повіз, ридван, див. ляндо, повозка, тарантас, тачанка, фаетон, шарабан Словник чужослів Павло Штепа
5. карета — I морська черепаха, живе у водах теплих океанських територій; довж. панцира бл. 1,2 м; кінцівки перетворені на ласти. II кінний екіпаж із закритим кузовом; має багато різновидів (берлин, купе та ін.), використовувалася від XVII ст. Універсальний словник-енциклопедія
6. карета — КАРЕ́ТА (закритий чотириколісний кінний віз на ресорах), БЕРЛИ́Н заст.; РИДВА́Н (такий віз для далеких подорожей, запряжений 6-12 кіньми). Усі пани поїхали до Єремії в дорогих блискучих каретах (І. Словник синонімів української мови
7. карета — Каре́та, -ти; -ре́ти, -ре́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. карета — КАРЕ́ТА, и, ж. Закритий з усіх боків чотириколісний кінний повіз на ресорах. У неділю коло Колісникової квартири знай спинялися карети, коляски та фаетони (Мирний, III, 1954, 286); Карета за каретою під’їздила аж під самі двері церковні... Словник української мови в 11 томах
9. карета — Карета, -ти ж. Карета. Вивели йому коники в сідлі, шабельку в сріблі, панну в кареті. Pauli. Словник української мови Грінченка